Вони знають скільки коштує життя. Вони чітко представляють, якою повинна бути їх майбутня дитина, хоча не можуть завагітніти природним шляхом, або не мають батька для цієї важливої справи – народження дитини. На прикладі 40-річною американок та досвіду вітчизняних клінік поговоримо про те, у скільки обійдеться стати мамою, за допомогою доступу до генетичних «резюме» донорів.
Кейра (США) цілий рік присвятила пошуку підходящого партнера, від якого їй би хотілося мати малюка. Проте пошуки були марними. І тоді вона звернулася до сайту Pacific Reproductive Service, який нараховує найбільшу кількість не анонімних донорів. Вона хотіла, щоб біологічний батько дитини був схожий на її сім'ю, тому обрала чоловіка, у котрого текла індійська і португальська кров. На сайті www.cryobank.com можна безперешкодно отримати інформацію про фізичні характеристики, релігію, національність, групу крові донора, який має окремий номер. Якщо Ви хочете дізнатися про вподобання, погляди на життя, медичну картку і дитячі фотографії майбутнього біологічного батька, потрібно заплатити $145. Жінкам, котрі впевнені у своєму виборі, але хочуть мати повну інформацію про чоловіка, познайомитися з більш детальними характеристиками його зовнішності (ширина лоба, форма носа та підборіддя…) потрібно заплатити $250. І це тільки початок. Підбір донора, консультації з генетиками, 2 процедури запліднення і підсадка ембріона – на все це йде якнайменше $25 000, перш ніж завагітніти. Але вартість може збільшитися і до $60 000. Все залежить від кількості процедур штучного запліднення, яке проходить майбутня матуся, поки все не увінчається бажаним результатом. В Україні ціни на подібні послуги теж не поступаються, але все таки дешевші, ніж закордоном . В середньому від 30 000 до 100 000 гривень, в залежності від кількості процедур і клініки, яка на цьому спеціалізується. Згідно з дослідженнями 2010 року, від 30 000 до 60 000 дітей в США були запліднені штучним шляхом, і цей показник з кожним роком збільшується. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) стверджує, що 10-15 % подружніх пар у світі є неплідні і цей процес зростає з кожним роком на 2 млн. В Україні 1 млн. подружніх пар є неплідні, а це кожне 5-е подружжя.
Сьогодні Україна, як і решта країн світу, зіткнулася з проблемою фартеіту. Фартеіт – це нездатність пари завагітніти, виносити і народити дитину. Тепер цій проблемі можна зашкодити за допомогою штучного втручання. Метод цей не є новим, у світі його практикують вже понад шістдесят років. В Україні його застосовують порівняно недавно (перша дитина народилася в 1991 році). Загалом в Україні потребує допомоги штучного втручання майже два мільйони пар. Головною причиною безпліддя є непрохідність маткових труб, що виникають через запалювальні процеси які перенесла жінка.
У 1978 році з’явивилася на світ перша дитина з «пробірки». До сьогоднішнього дня маємо вже 4,3 млн. таких дітей. Але статистика показує, що при цьому знищили не менше 120 млн. дітей, які були на перших етапах розвитку. Науковці стверджують, що загалом народження однієї дитини зачатої in vitro (з пробірки) припадає близько 90 знищених зародків. Таким чином, бізнес репродуктивних технологій, який дає мільйонні прибутки, побудований на гріху вбивства - смерті ненароджених дітей.
Ще одним недоліком, з яким стикаються батьки вже народженої дитини таким шляхом є спадкові хвороби, вроджені вади розвитку, фертильність і ризик розвитку раку. Недавнє велике дослідження в США показало що діти, народжені внаслідок застосування ЕКО (екстракорпоральне запліднення), мають в два рази більше шансів ризику розвитку заячої губи і серцевих патологій, і в чотири рази більше схильні до ризику деяких гастроентеральних захворювань.
Ті жінки, котрі наважились народжувати за допомогою донора, повинні серйозно віднестись до вибору генетичного батька. Вони, як і всі матусі, бажають самого кращого для свого потомства, щоб дитинка росла здоровою, добре вчилася, була комунікабельною. Кейра, котра народила доньку, впевнена, що наш образ життя відображається на ДНК і тому обрала донора з дуже освіченої сім’ї. Біолого Жак Тестар – один з «батьків» першого французького малюка , котрий народився від штучного запліднення в 1982 року, вважає, що подібна селекція генетичних донорів є різновидом сучасної євгеніки (застосування до людини вчення про селекцію и шляхах покращення спадкових властивостей). За даними американських досліджень лише один кандидат серед 100 або 200 претендентів визнається придатним, після того як він успішно пройшов всі генетичні тести і надав бездоганну медичну історію, в тому числі і про два останні покоління. Як бачимо, стати донором не так вже і просто.
Бувають випадки, коли від одного донора на світ з’являються декілька малюків від різних мам. Це пояснюється тим, що донор може продати свій біологічний матеріал декільком організаціям. Така практика збільшує кількість зведених братів і сестер та підвищує ризики генетичних захворювань. Нажаль, відсутній контроль з даного питання з боку держави, що викликає тривогу у майбутніх матусь.
Якщо повертатися до ситуації з донорством в Україні, то цим займається Харківський інститут проблем кріобіології та кріомедицини. Він забезпечує біоматеріалом більшість наших репродуктивних клінік. Тут, як і в США, детально обстежують донора, потім, якщо його біометеріал підходить клініці, він отримує «паспорт» з детальною інформацією про стан здоров’я, освіту, зовнішні характеристики. Вже за яким жінки обирають гідного кандидата. З кожним роком така практика збільшується не тільки закордоном, але і в Україні. Це пов’язано з фізичними і психологічними перевантаженнями, проблемами з екологією та інфекційними захворюваннями, з якими стикаються як чоловіки, так і жінки.
І хоч через які труднощі доводиться проходити жінкам, щоб завагітніти, хоч скільки грошей потрібно віддати, щоб стати мамою, але хвилини, коли вперше береш свою дитину на руки є безцінним.
Всі матеріали на тему "Вартість життя"