Кава з молоком - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"

Він був моїм першим чорнявим коханням. Втіленням холодної і привабливої самотності, що світилась крізь зелені очі.

Ходив тихо, підкрадався непомітно, і кожен його м’який дотик розливався в мені теплом.

Він завжди був сам і завжди зі мною. Стримано-ніжний і гордий був для мене магнітом.

Я зустріла його раптово, посеред вулиці. Впала в його очі і забула, де живу. З того часу ми живемо разом. Кожного ранку ми гріємось на сонячній веранді і п’ємо: я каву, а він молоко. Так, у нас з ним різні смаки, та й життя різні. Я не розумію його слів, і світ ми бачимо по-своєму. Я живу в шаленому темпі, люблю собак і постійно мрію про море. Він же ж уникає справ, собак і глибокої води, проте завжди на хвилі, виключно власній. Ми дві темні неподібності, кава з молоком. Поєднались егоїзмом і бажанням сяяти…

Я називаю його Лео, хоча він Лев. Він мій іноземець з іншої планети, який прийшов і залишився зі мною. Він художник, чиє бачення оминули людські стереотипи.

Так, у нас вільні стосунку, проте я відчуваю його ревнощі, коли до мене приходять інші. Втім він завжди залишається поруч, коли ці інші йдуть. Тоді він вистрибує мені на руки і тихо муркоче. Потім я п’ю каву, а він молоко. Шкода, кота не приваблює мій напій. Не важлво. Я не самотня.

Оцініть написане

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Твори добро, Бро!
• «Динамо» для своїх (оновлено)
• Прoгрeс у дoпoмoзi бiйцям AТO
• «Книжковий Арсенал». По той бік стенду
• Let’s Do It Ukraine, або як робити не треба
• Голодний фестиваль вуличної їжі
• Короткое путешествие в Монголию
• За кулисами все по-другому?
• «Динамо» – «Зоря»: матч, який неможливо продинамити
• Пустите переночевать или как бесплатно провести ночь в Киеве?