Пам’ятка молодим КУР’ЄРистам

З життя молодого кур’єра.

Кузьменков Віктор - був народжений для швидкої їзди. Щодня з просторих вікон свого авто він бачить швидкозмінні житлові масиви і слухає шум доріг. Його машину не назвеш дріфт каром, яким спускаються з гори Акіна в Японії. Однак його авто вірно служить, долаючи найскладніші маршрути Києва. Віктор – не таксист. Віктор працює кур’єром від інтернет-магазину «Rozetka».

Вікторе, розкажи, чому ти обрав саме такий підробіток? Що тебе спонукало?

Близько пів року тому, батьки подарували мені машину, однак я не особливо нею користувався, тільки на вихідні,та й те найчастіше, щоб забрати п’яних друзів. Я студент-фізик Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Корпус нашого інституту знаходиться у межах 10-ти хвилин ходьби від гуртожитку. В цьому, власне, і причина. Аж раптом , друг, який працював кур’єром на сайті «Rozetka», попросив підмінити його. Так було декілька разів. Потім він мене запитав,чи не хочу я влаштуватися до них на роботу. У мене якраз було максимум вільного часу і мінімум грошей. Так все й сталось.

Ти сказав, що студент. Чи не важко поєднувати навчання, особисте життя і роботу?

Скажу одразу : на пари ходжу рідко. З викладачами завжди можна домовитися. Ну, з більшістю – точно. А з особистим життям теж все класно. Однак, буває, що втомлюєшся від дороги, завалюєшся додому і більше нічого не хочеш,бо змурдований. Друзі розуміють,у самих робота.

Перебуваючи весь день у дорозі, ти знаєш, що таке кілометрові київські затори. Як розважаєш себе у дорозі?

Найчастіше дивлюсь серіали, фільми і мультфільми. Коли все затягується – включаю Стрикало – сумую і переосмислюю своє життя.

Чи виникали проблеми з законом?

Одного разу мене зупинив правоохоронець (назвемо його Коля). Чого зупинив - не пам’ятаю. Це був той самий депресивний час із Стрикало. Я вже нічого не хотів від життя і це було видно на моєму обличчі. Я запитав, чи можна якось домовитися на місці, без зайвої «шумихи». Коля почав сміятись і сказав, щоб я купив йому курточку або пальто, бо холодно. Я був в ступорі. Чи через мою перекошену міну, чи через хороший настрій Колі, все обійшлось попередженням.

У тебе робота також із людьми і цінним товаром. Були якісь казуси?

Була одна дамочка, яка була під шафе і жостко натякала мені про близькість на її кухні. Я відмовився. Не тому, що порядний, а тому, що дама,схоже, з цієї кухні, а саме від холодильника , – неробить й кроку. Ще запам’ятався мужик-бидло, який розповідав про «панятія» і « автарітєт». Я думав, що сам у своїх адідасах сяду «на карти» і почну розповідати про життя. Однак все минулось спокійно.

Вистачає зарплатні на студентські потреби?

Наче вистачає. Однак, каюсь, грішний. Інколи підробляю таксистом, якщо мені по дорозі із пасажиром. Але таке буває рідко. Більше справа не в грошах, а в тому, щоб хтось спілкувався з тобою під час поїздки : так веселіше і не засинаєш за рулем після недоспаних ночей.

Які плани на майбутнє?

Збудувати водольот і здійснювати доставку на інші планети. А, на справді, буду шукати щось інше,більш солідніше. Потрібно рости.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Перевезення поза правилами
• Дорожня романтика
• Водій комбайну це вам не кермувальник «мерседесу»
• “наши дороги - минное поле”
• "Поезія на тлі війни. Війна на тлі поезії"
• Мистецтво в бронзі
• Бесіди з богемою про богему
• Сергій Казарян — музикант-початківець, закоханий у журналістику
• Віктор СКРИПНИК: "У карти з гравцями не граю"
• «Шахтар» програв, але переміг «Ворсклу»