Робота водія важка не так фізично, як психологічно

Володимир, працюючи водієм в’єтнамського бізнесмена, вважає професію перевізника занадто психологічно напруженою. Ноги, руки, очі, психіка – усе це зазнало завчасного старіння та виснаження. Різниця у менталітеті країн відобразилася не лише у соціумі, а й у веденні бізнесу.

Ж: Якою була процедура прийому на роботу?
В: Проходив кастинг, під час якого з 20 осіб обирався лише один. Це, звісно, не кастинг на водія нардепа, де потрібні знання англійської мови, фізична підготовка, досвід роботи за кермом не менше 10 років та інше. Серед усі перерахованих критеріїв я володію лише половиною, а цього достатньо, щоб бути водієм бізнесмена.

Ж: Чим важка праця?
В: Ця робота важка не так фізично, як психологічно. Ти маєш тримати під контролем не лише себе та машину, але й клієнтів. Останній повинен не лише бути вчасно у пункті призначення, але й задоволений поїздкою. За безпеку також відповідаю я, тож коли було ДТП поблизу моста Патона, то довелося при зіткненні ловити клієнта, щоб залишився неушкоджений. Після цього я саджав його в таксі або попутній транспорт, щоб не порушувати процедуру пунктуальності.

Ж: Були випадки, коли Вас зупиняли ДАІ ? Чому? Чи давали Ви хабарі? Якщо так, то у якому розмірі?
В: Пф, звісно. Коли ще було ДАІ, то без цього не обійтись. Клієнту важливий час, тому іноді доводилось перевищувати швидкість, а поки напишуть протокол, то треба було вже бути на місці. Хабар за перевищення швидкості на той час був стандартно 100 гривень, якщо мені не бреше пам’ять. Були випадки, коли доводилось пересікати дві суцільні, але на таких моментах, дякувати Богу, не ловили. Було таке , що перевозили стволи або холодну зброю, проте на цих моментах не акцентували увагу.

Ж: Виїжджали Ви з клієнтом на певні розбірки або робив він якісь бізнес-махінації?
В: Іноземці – це взагалі інший менталітет, різні погляди на все. Вони живуть за своїми законами. Одного разу у мене так і виник не серйозний конфлікт з хазяїном. У бізнесі як кажуть «є хороші, є погані, є середні». Мій клієнт своїми махінаціями зводив «ножем до ножа» своїх конкурентів. Деякі люди сиділи через нього і по 10 років. На одній із «стрєлок» мене ледве не підрізали. Напевно, на цих махінаціях він і погорів. Пропрацював я у нього лише 2 роки, бо потім справи пішли кепсько і бізнес почав занепадати. Конкуренти розкусили його план дій і почали приймати радикальні міри.

Ж: Чи компенсувала заробітня плата всі моральні та фізичні збитки?
В: Вона не те, що не компенсувала, вона навіть мою працю не покривала. В’єтнамці не те, що дріб’язкові, вони скнари. Я навіть мив машину за власні кошти. Спав я 3 години на добу і отримував за це 3 тисячі гривень. Навіть дореволюційних часів це були малі гроші за таку працю.

Ж: Чому ви тоді продовжували працювати ?
В: Тому що були важкі часи, я повинен був хоч якось прокормити свою родину. І як часто казали у світі бізнесу «Хочешь выжить, умей вертеться».

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Обратная сторона «баранки»
• Секрети щедрих городів
• Роби, що любиш і люби те, що робиш!
• Таксист на «Кадилаці»
• Возить – дело женское
• Переродження або ReБорн
• Власний досвід перетинання кордону
• «Лісник» за кермом
• Ответственный за наши жизни
• “Навіть заради грошей не готовий терпіти”