Шлях до розчарування
За крок до здійснення мрії вона зневірилась
У Марії є все для того, щоб стати успішною журналісткою – вона вродлива, завжди гарно вдягнена, цілеспрямована та, головне, до нутра кісток просякнута мрією стати журналісткою, але після вступу до ІЖ потяг до журналістики значно ослаб…
Марія Попко дуже симпатична дівчина, з першого погляду і не скажеш, що вона настільки цілеспрямована кар'єристка і живе своєю метою. У восьмому класі дівчина твердо вирішила бути журналісткою та, попри всі відмови батьків, досягла свого. У 2010 році Маша наблизилася до своєї мети на один великий крок - стала студенткою Інституту журналістики одного з найпрестижніших вишів України.
Луганка Марія Попко згадує свої абітурієнтські будні із запалом в очах: «Я дуже хотіла стати журналісткою та навчатися лише в Шевченка – розповідає дівчина – я тільки сюди подавала документи, одразу попередила батьків, або буду вчитись тут, або ніде». Перші дні навчання дівчина згадує, як найбільш оптимістичний час у своїй журналістській кар’єрі - знайшла собі друзів, порозумілася з викладачами та постійно була допитливою до всього, що стосувалося журналістики.
Другий і третій курс пройшли на одному подиху – захопливе спілкування із новими людьми, київські «тусовки» та пізнання журналістики в теорії настільки захопили Марію, що вона і не помічала, як швидко лине час. «Зараз шкодую, що не почала працювати з другого курсу, виявилося, що починати після четвертого, вже пізно» - розповідає випускниця ІЖ.
«Відверто кажучи, інститут не дав мені ніяких практичних навичок у журналістиці, нібито і виконувала всі завдання, але коли влаштовувалася на роботу, для себе зрозуміла, що нічого не вмію. Такі працівники нікому не потрібні, жоден роботодавець не хоче витрачати час на твоє навчання - підкреслює екс-студентка – чому так вийшло я не знаю, може це професія така. За що платила двадцять тисяч у рік, я так і не зрозуміла». Не те щоб навчання було нудним, просто воно не зацікавило дівчину настільки, щоб хотілося і далі займатися цією справою. Так і сталося перше розчарування Марії у журналістиці, а саме - в університеті.
На четвертому курсі Марія вже серйозно почала замислюватися над практичним осягненням своєї професії та пошуком мрії в практичній роботі. І, закінчивши бакалаврат, дівчина відправилася пізнавати медіа-сферу зсередини. Витративши три місяці на пошуки роботи своєї мрії, Марія щось таки знайшла – дівчина влаштувалася працювати на "Інтер".
Здавалося б, все виходить так, як і планувала, – робота на телеканалі, можливість кар’єрного зростання, творчий розвиток та матеріальна винагорода, але вже через декілька місяців дівчина розчарувалася і тут. «Мізерної зарплати журналіста не вистачає навіть на те, щоб покрити буденні витрати, вже не говорю про те, що іноді хочеться якийсь одяг купити собі», - розповідає дівчина. До того ж, під час Євромайдану у Києві, працівникам Інтеру виявилося не солодко. «Нам постійно розбивали вікна, мітингували під офісом, на вулиці нас чекали люди та погрожували повбивати нас усіх, хоч я і не мала ніякого відношення до випуску новин, проте страждала разом із усіма» - розповідає Марія. Таку роботу дівчина витримала недовго, пропрацювавши рік на Інтері, журналістка звільнилася.
Таким «страшним» запам'ятався перший досвід роботи в омріяній професії МаріїПопко. «Все виявилося зовсім не таким, як я хотіла, – у голосі дівчини чутно жаль – я так високо піднялася зі своєю мрією бути журналісткою, і так низько опустилася, зіткнувшись із реаліями роботи». Зараз дівчина відпочиває від буремної практики на Інтері та отримує другу вищу освіту, проте кидати журналістику Марія Попко не збирається. До того ж, дівчина не бачить себе ні в якій іншій професії. Найближчим часом журналістка знову піде шукати себе на якийсь телеканал, адже ті мрії, які жили роками, не покидають Марію навіть після таких розчарувань.
Схожі новини