реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Шлях до розчарування
Шлях до розчарування

Шлях до розчарування

Олена Пащенко, 3 курс.
За крок до здійснення мрії вона зневірилась

У Марії є все для того, щоб стати успішною журналісткою – вона вродлива, завжди гарно вдягнена, цілеспрямована та, головне, до нутра кісток просякнута мрією стати журналісткою, але після вступу до ІЖ потяг до журналістики значно ослаб…

Марія Попко дуже симпатична дівчина, з першого погляду і не скажеш, що вона настільки цілеспрямована кар'єристка і живе своєю метою. У восьмому класі дівчина твердо вирішила бути журналісткою та, попри всі відмови батьків, досягла свого. У 2010 році Маша наблизилася до своєї мети на один великий крок - стала студенткою Інституту журналістики одного з найпрестижніших вишів України.

Луганка Марія Попко згадує свої абітурієнтські будні із запалом в очах: «Я дуже хотіла стати журналісткою та навчатися лише в Шевченка – розповідає дівчина – я тільки сюди подавала документи, одразу попередила батьків, або буду вчитись тут, або ніде». Перші дні навчання дівчина згадує, як найбільш оптимістичний час у своїй журналістській кар’єрі - знайшла собі друзів, порозумілася з викладачами та постійно була допитливою до всього, що стосувалося журналістики.

Другий і третій курс пройшли на одному подиху – захопливе спілкування із новими людьми, київські «тусовки» та пізнання журналістики в теорії настільки захопили Марію, що вона і не помічала, як швидко лине час. «Зараз шкодую, що не почала працювати з другого курсу, виявилося, що починати після четвертого, вже пізно» - розповідає випускниця ІЖ.

«Відверто кажучи, інститут не дав мені ніяких практичних навичок у журналістиці, нібито і виконувала всі завдання, але коли влаштовувалася на роботу, для себе зрозуміла, що нічого не вмію. Такі працівники нікому не потрібні, жоден роботодавець не хоче витрачати час на твоє навчання - підкреслює екс-студентка – чому так вийшло я не знаю, може це професія така. За що платила двадцять тисяч у рік, я так і не зрозуміла». Не те щоб навчання було нудним, просто воно не зацікавило дівчину настільки, щоб хотілося і далі займатися цією справою. Так і сталося перше розчарування Марії у журналістиці, а саме - в університеті.

На четвертому курсі Марія вже серйозно почала замислюватися над практичним осягненням своєї професії та пошуком мрії в практичній роботі. І, закінчивши бакалаврат, дівчина відправилася пізнавати медіа-сферу зсередини. Витративши три місяці на пошуки роботи своєї мрії, Марія щось таки знайшла – дівчина влаштувалася працювати на "Інтер".

Здавалося б, все виходить так, як і планувала, – робота на телеканалі, можливість кар’єрного зростання, творчий розвиток та матеріальна винагорода, але вже через декілька місяців дівчина розчарувалася і тут. «Мізерної зарплати журналіста не вистачає навіть на те, щоб покрити буденні витрати, вже не говорю про те, що іноді хочеться якийсь одяг купити собі», - розповідає дівчина. До того ж, під час Євромайдану у Києві, працівникам Інтеру виявилося не солодко. «Нам постійно розбивали вікна, мітингували під офісом, на вулиці нас чекали люди та погрожували повбивати нас усіх, хоч я і не мала ніякого відношення до випуску новин, проте страждала разом із усіма» - розповідає Марія. Таку роботу дівчина витримала недовго, пропрацювавши рік на Інтері, журналістка звільнилася.

Таким «страшним» запам'ятався перший досвід роботи в омріяній професії МаріїПопко. «Все виявилося зовсім не таким, як я хотіла, – у голосі дівчини чутно жаль – я так високо піднялася зі своєю мрією бути журналісткою, і так низько опустилася, зіткнувшись із реаліями роботи». Зараз дівчина відпочиває від буремної практики на Інтері та отримує другу вищу освіту, проте кидати журналістику Марія Попко не збирається. До того ж, дівчина не бачить себе ні в якій іншій професії. Найближчим часом журналістка знову піде шукати себе на якийсь телеканал, адже ті мрії, які жили роками, не покидають Марію навіть після таких розчарувань.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61