Роби, що любиш і люби те, що робиш!

«Я дуже люблю дорогу і без неї не можу»

Борис Іванович уже не один десяток років водить автомобіль і уже 36 років заробляє цим собі на життя. Він розповів, чому став водієм, що привело його до столиці і чому він жодного дня не жалкував, що обрав саме цю професію.

- Як довго Ви за кермом? Коли отримали права і де зараз працюєте?
- Я почав водити машину ще з 7 класу, хоч права отримав у 1979 році. Тобто, фактично, за кермом я вже 36 років. У мене відкриті усі можливі категорії від А до Е. Працюю я з 2003 року у «КИЇВ ТРАНС ЛОГІСТИК», вожу на Рено Магнум 500 DXI 2011 муку в різні куточки України із «Київмлина».

- Ким ви взагалі хотіли бути у дитинстві?
- Водієм. Це була моя мрія ще змалку. Тоді машину мав тільки один чоловік на селище. І він вважався авторитетнішим ніж сам голова колгоспу!

- Як Ви дізналися про роботу в Києві? Чи поїхали сюди самі чи може з якимсь товаришем?
- Я з Житомирщини і там, де я жив, не було роботи, щоб прогодувати сім’ю. Приїхав я у Київ сам і відразу почав шукати роботу, а поки проходили ці пошуки, жив у родичів на Русанівці.

- Який у вас режим дня? Чи рано вставати?
- О 5 годині ранку я прокидаюся, поки дійду до гаража і підготую машину, то вже буде 7. Робочий день закінчується по-різному, все залежить від того, куди цей раз повезу багаж. Це може бути Київ, Біла Церква або інша область України.

- Де ви мешкаєте? Чи задовольняють вас умови проживання?
- Фірма надає нам гуртожиток, за який ми платили раніше лише комунальні послуги. Зараз власник у нас змінився. Заборгованість зробив той колишній директор, здається, там 250 тисяч. Фактично, він заплатив і він викупив цей гуртожиток, так що у будь-якому випадку доведеться йти на поступки. А так, я ж кажу, туалет – це не умови. А кухню ми прибираємо самі, то вона у непоганому стані.

- Скільки найбільше часу ви були в дорозі?
- За всю мою кар’ єру відрядження були і в Росію. У Тольятті, Бердянську, Ленінграді був. Я так їду туди місяць, 4 дні відбув, їду додому, 4 дні побув і знову їду - ось така робота. А так найбільше 960 кілометрів проїхав до Бердянська.

- Які були цікаві ситуації в дорозі?
- Мене чоловік найняв, оплатив все і послав на Тальятту. Їхали ми біля Ульянівська і там на полі у мене обірвалося зчеплення. То цей хазяїн поїхав купляти зчеплення, а я стою, їсти тоді дуже мало було. Що хочу сказати, житомирські їхали, хмельницькі їхали, ніхто не став. Саме, як кажуть, кацапи зупинилися і допомогли. Вже я приліг, а потім встав і дивлюся: копиці стоять на полі і ці очі… вовки! Запам’ятав чого це? Бо тоді скоро у моєї жінки День народження було. І не було ж мобільного, нічого не було. Як ти подзвониш, привітаєш серед поля? Оце я запам’ятав, як я святкував День її народження.

- Часто вас поліція зупиняла?
- Ну, як даішники були, то частенько зупиняли, перевіряли. А зараз поліція. Фактично як, ти порушуєш, от тоді зупиняють. Ось мені, наприклад, вони зараз більше подобаються ніж даішники, бо якось воно так: не порушуй і їдь собі. Я вважаю, що це правильно. Ось останній раз, їду в Білій Церкві, порушую, мене зупиняють і питають: «Ви знак бачили?», я сказав, що бачив, а вони: «То чого поїхали?». Я якось викрутився, пояснив, що знак не каже, куди саме їхати, то поліція: «Наступний раз попадете – будемо складати акт». Оце мені сподобалося, і більше я їх не бачив.

- Коли ви їдете далеко, десь в Росію, ви підбираєте людей, автостоперів?
- Ні. Нам заборонено було, та і я боявся. Випадки були, як хлопці їдуть, дівчина зупиняє. Поки вона сідає, тебе викидають з машини і все, повертаються додому без автомобіля. І вони винні. Тоді з нього взяли 860 рублів, а це 6 місячних зарплат.

- Чи натрапляли ви колись на небезпеку?
- Я йшов о 5 ранку на роботу, то до мене пристав якийсь хлопець , почав щось непристойне пропонувати, а я розсердився і погнався до нього. Він ключі загубив, я підібрав, намагався знайти, віддати їх, але не вийшло. Ось досі у мене лежать. А ще о цій же порі, йду, зимою було… До речі, після цього випадку я купив собі пістолет. Так от, бачу жінку, на яку напала ціла зграя собак. Я виломив гілляку і давай розганяти їх. Потім міліція приїхала, а жінка лежить, подумали, що я цю жінку побив, але вона все пояснила, то й все обійшлося. На щастя, пістолет ще не знадобився.

- Що ви слухаєте у дорозі? Свою музику чи радіо?
- Взагалі, я люблю слухати диск фрістайл, мені син записав, там 16 пісень. То я включаю і цілу дорогу грає мені «Ах какая женщина» і «Не сыпь мне соль на рану». Вона мені не набридає, я вже знаю всі слова і підспівую.

- Чи потрапляли вам під колеса тварини?
- Здається, ні. Навіть ніхто не потрапляв. Бачив дуже серйозну аварію: лось потрапив під Жигулі, то машина була розбита вщент. А так по дорозі багато хто бігає:кози, зайці, кабани, їжаки. А ще хочу про зайців розказати. Ну, я їх не давив, просто цікаво розказати… Ти їдеш і вмикаєш ближнє-дальнє світло, а попереду заєць і може бігти перед тобою хоч 10 кілометрів.

- Коли ви йдете на пенсію і що ви будете робити?
- У 2018 році. Я дуже люблю дорогу і без неї не можу. Якщо все буде добре, і здоров’я не підведе, то може ще декілька років поробити.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Таксист на «Кадилаці»
• Возить – дело женское
• Переродження або ReБорн
• Власний досвід перетинання кордону
• «Лісник» за кермом
• Ответственный за наши жизни
• “Навіть заради грошей не готовий терпіти”
• ЧОРНОБИЛЬСКА КАТАСТРОФА ОЧИМА ВОДІЯ АВТОБУСУ
• Справжня чоловіча професія
• "Для повного щастя маю практично усе"