«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»

Владислав Урубков, 2-й курс.

Інтерв’ю

Новопризначений очільник Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) Сергій Храпатий ділиться своїми планами щодо діяльності організації та коментує критику у свою адресу.

- Добрий день, Сергію Вікторовичу. Вітаю вас із призначенням головою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Розкажіть будь ласка, про новостворене агентство і якими будуть ваші перші кроки на новій посаді?

- Добрий день, дякую! Справа у тому, що утворення НАЗЯВО передбачено Законом України «Про вищу освіту», який набув чинності ще у вересні 2014 року. Проте процес утворення цієї вкрай важливої інституції, як бачимо, затягнувся у часі і триває й до сих пір. Впровадження проекту Агентства планувалося законодавцем з метою передачі йому ряду організаційних та контрольних повноважень, які, до речі, в Європі, США, та взагалі – в усьому цивілізованому світі, належать до повноважень не міністерських чиновників, а аналогічних незалежних агентств. Основні функції: НАЗЯВО буде формувати вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, акредитувати незалежні установи оцінювання та освітні програми, вирішувати питання присудження наукових ступенів, складати рейтинги вищих навчальних закладів, формувати перелік спеціальностей, погодження освітніх стандартів, а також максимального наближати зміст вищої освіти до вимог роботодавців.

Щодо моїх кроків, то на першому засіданні ми з моїми колегами вже дійшли згоди щодо створення шести комітетів, а в подальшому плануються ще два. Більше того, я наголошував на тому, що ми мусимо сформувати потужний фаховий склад Агентства, залучати авторитетних міжнародних експертів, а пріоритетом нашої діяльності визначаємо співпрацю з Європейською асоціацією з забезпечення якості вищої освіти задля внесення НАЗЯВО до Європейського реєстру подібних організацій.

- Ви були призначені Головою 21 жовтня, а до цього обіймали іншу посаду – керівника Секретаріату. Наскільки ширшими стали тепер ваші повноваження? І в чому полягали обов’язки очільника Секретаріату?

- Тут питання краще поставити з іншого боку. Агентство тільки утворюється, у нас в минулому році відбулися з’їзди, було обрано 25 членів, а потім, згідно з Законом про очищення влади, проводилася люстраційна перевірка і склад знову став неповним. Щоб не зупиняти процес, оскільки треба було дообрати двох членів, замість тих, що вибули, потрібно було займатися певними речами: в нас була створена робоча група з представників МОН і членів Агентства, ми готували всі робочі організаційні питання, відпрацьовували структуру, комітети, склад комітетів, можливу структуру майбутнього секретаріату. І для цього процесу потрібен був керівник Секретаріату. Більше того, Агентство треба зареєструвати юридично. Окрім того, що його внесе в базу державний реєстратор, треба було підготувати низку документів. За статутом, прийнятим Кабінетом Міністрів, ці функції виконує керівник Секретаріату. Дійсно, я з 31 серпня виконував ці організаційні обов’язки.

- Хотів би зачепити тему скандальної ситуації 2011 року, коли на міжвузівському науково-методичному семінарі з питань викладання історії, що проходив у КПІ, ви нібито хотіли «навчити скотів-істориків, як треба і що треба писати в підручниках та як правильно розуміти українську історію». Цей випадок був доволі резонансний, але не подавався широко в ЗМІ. Як ви можете це прокоментувати, якщо можна, детальніше?

- Коли в 2011 році я перейшов з університету працювати в Міністерство освіти, до мене завітала завідувач кафедри історії Київської політехніки. У них за часів міністра Вакарчука була гарна традиція спільно з МОН проводити семінари з питань викладання історії, гуманітарного блоку дисциплін для студентів науково-технічних спеціальностей. Взагалі, людина, яка здобуває вищу освіту, на виході з університету, крім своєї спеціалізації, повинна мати загальну базу, вона має бути всебічно і гармонійно розвиненою. Для студентів технічних спеціальностей це були такі семінари, на які варто було б звернути увагу. Потім практика таких заходів на якийсь час втратилась і вони хотіли відновити цю традицію. Було офіційне звернення, Міністерство було запрошене стати співорганізатором і відповідно відділ гуманітарної освіти, який я очолював, мав за це відповідати. Нашою функцією було поінформувати всі ВНЗ, бо в Міністерства ширший інформаційний ресурс, ніж в одного університету, навіть такого потужного, як КПІ. І на цьому наші функції закінчувалися. Підтримки цьому заходу не було, але попри це нам вдалося зробити його щорічним.

На самому семінарі у 2011 році я присутнім не був: якщо відкрити матеріали конференції, моє прізвище знаходиться у складі оргкомітету, але у складі доповідачів мне не було, оскільки це не мій фах. По-друге, я не міг бути присутнім чисто технічно, бо в цей самий час займався виконанням інших доручень.

- Ви згадали про фаховість: протягом двох років (2011-2013) ви очолювали відділ гуманітарної освіти, але потім у 2015-му ви отримали звання доктора фізико-математичних наук. Тоді виникає запитання: наскільки гуманітарні науки вам були близькі, якщо ви технік за освітою?

- По-перше, фізико-математична спеціальність – це моя перша освіта, а друга освіта в мене юридична – тобто це гуманітарний напрямок. По-друге, обидві освіти я здобував у класичному університеті – Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. А фахівець, який здобуває освіту в класичному університеті, про те, що я говорив спочатку, отримує необхідні базові знання, щоб працювати в будь-якому напрямку. На відміну від спеціалізованих вишів. У класичному ВНЗ навчальна програма так складена, що людина може працювати у будь якій галузі, тим більше, що в мене дві освіти – як гуманітарна, так і технічна. До того ж, я ніколи не виступав експертом у гуманітарному блоці, я працював у Міністерстві як державний службовець, а вимога до держслужбовця – це наявність вищої освіти взагалі. Це робота з паперами, це управлінські функції, але це аж ніяк не наповнення навчальних програм і не проведення наукових досліджень – цим займаються відповідні наукові установи.

- Один з комітетів Агентства, а точніше комітет з питань етики, він, як зазначено, буде займатися викриттям плагіату. Але що дивно, два роки поспіль ваші колеги Олександр Волосовець у 2015-му, і Руслан Гурак у 2016-му самі були викриті у цьому правопорушенні. Як ви можете прокоментувати такий збіг обставин, якщо можна його так назвати, що плагіат знаходять у керівному складі організації, яка, власне, з цим плагіатом має боротися? І чи перевіряли після цих прецедентів вашу дисертацію?

- Моя позиція дуже чітка, що ні в складі агентства, ні тим паче в керівному складі не має бути людини, яка була викрита у плагіаті. Це як приходити на прийом до хірурга: вам призначали операцію, хірург бере скальпель, а ви знаєте, що в нього нема документа про медичну освіту. Оскільки в статті 6 Закону України «Про вищу освіту» йдеться про те, що у разі виявлення плагіату в дисертаційній роботі будь-кого з громадян, то до компетенції Агентства відноситься розгляд цього питання і прийняття відповідного рішення. Оскільки поки НАЗЯВО не працювало, то ця проблема на даний час дійсно існує, але як тільки ми будемо офіційно зареєстровані, з першого ж дня цей процес має бути запущений.

Ви назвали прізвища моїх колег, і я хочу звернути увагу, що стаття 6 надає право Національному агентству розглядати питання плагіату в дисертаційних роботах. У випадку з Олександром Волосовцем йшлося про наукові статті. До Руслана Гурака зауваження були по дисертації, по Сергію Бондарчуку, теж нещодавно обраному. На наших засіданнях я чув, що обидва готові передати необхідні матеріали, щоб Комітет етики їх розглянув. Про себе я також можу сказати, що передам свої документи.

Має бути затверджений склад комітету з етики, на першому засіданні ми проговорили про те, щоб у складі Комітету обов’язково були люди з найвищим ступенем визнання в наукової спільноти – тобто це академіки, які обрані до складу Агентства, Вадим Михайлович Локтєв, Володимир Павлович Широбоков і Наталія Семенівна Кузнєцова. Це з огляду на те, що боротьба з плагіатом - одна з найважливіших функцій Агентства.

- А відколи НАЗЯВО почне працювати на повну силу?

- Після затвердження Кабінетом Міністрів обраного Національним агентством керівного складу, тобто Голови та заступників Голови.

- Ще один момент: ваше призначення викликало обурення в громадськості, особливо в громадських організацій, котрі в численних постах називають вас «людиною Дмитра Табачника». Чому, на вашу думку, могли з’явитися такі настрої?

- Я б не сказав, що це настрої в суспільстві, це скоріше технології чорного піару. Коли до людини більше немає, як зробити зауваження, тоді приписують такі речі. Люди, які зі мною спілкуються, в них це посмішку несерйозну викликає, бо вони знають, що в Міністерство я пройшов шляхом стажування. Мене покликали за рекомендацією мого колеги з Київського університету, котрому не підійшла робота в МОН. Я стажувався два терміни, а якби я був чиєюсь людиною, якби мене знали і кудись лобіювали, то мене за півгодини б оформили на роботу. Є моя справа в департаменті кадрів, я постажувався два місяці без заробітної плати, тому якщо людина 60 днів проходить стажування, це однозначно свідчить про те, що її в Міністерство ніхто не лобіював.

Потім я почав працювати начальником відділу, а від цієї посади до міністра, як ви розумієте, дуже далеко. Між нами було ще як мінімум чотири посади по ієрархії. Більше того, коли директор департаменту Ярослав Болюбаш, який мене приймав на роботу, пішов на пенсію, а його заступника Юрія Коровайченка призначили директором, посада заступника була вакантна. Юрій Миколайович декілька разів подавав мене, бо бачив, що людина працює, відповідає вимогам, тому я міг вже, маючи певний стаж, просунутися по службі, стати заступником директора департаменту. Ці пропозиції не були підтримані вищим керівництвом. Це говорить про те, що мене не лобіювали ані міністр, ані заступник міністра. Тому, коли хтось такі речі пише або говорить, це викликає здивування в людей, які знають мене по роботі, які знають мене як трудоголіка і фахівця.

- Втім, є інформація, що вашим лобістом називають Олександра Співаковського, нардепа від БПП, заступника Голови комітету ВРУ з питань науки та освіти. Як ви можете прокоментувати це? Чи висував він вас на посаду Голови?

- Ні, він мене не висував, під час наших виборів навіть не було висунення. Розумієте, були самовідводи. Є склад Національного агентства - 25 членів, а представник оргкомітету з проведення зборів Олена Колесникова зачитувала весь список від А до Я.

Члени Агентства виконують свої повноваження не на постійній основі, тобто вони залишаються працювати в тих навчальних закладах, в установах, які їх висунули. А Голова і заступники мають звільнитися і перейти на постійну основу, і дуже мало людей згодні залишити своє основне місце роботи. Проте є ті, которі готові піти на це і бачать у цьому перспективу, і тоді процедура формування кандидатур на посаду Голови й кандидатів однакова і дуже проста – зачитувався список кандидатів в алфавітному порядку, а члени Агентства казали, чи згодні вони, чи ні. І протягом цього зачитування тільки двоє погодилися балотуватися на цю посаду – це я і Руслан Гурак.

Але я не чув жодного виступу ні від Лілії Михайлівни Гриневич, ні від Олександра Володимировича Співаковського, що вони десь когось лобіювали. Вибори були абсолютно демократичні, голосування було таємне, і це просто некоректно говорити, що хтось когось лобіював.

- А як розподілилися голоси?

- 13 членів Агентства з 24-х присутніх проголосували за мене, а інші 11 – за Руслана Гурака.

- І наостанок хотілося б запитати про Лілію Гриневич. Тепер вам доведеться активно співпрацювати, а у цьому світлі цікаво дізнатися, які у вас професійні стосунки? Наскільки часто ви з нею спілкувалися?

- Ми дійсно спілкувалися декілька разів, винятково з робочих питань, і коли вона була головою Комітету, і коли вже стала міністром. Скажімо, коли вона очолювала Комітет, то ми спілкувалися щодо законопроекту з професійної освіти, а коли вона очолила Міністерство, ми спілкувалися вже з питань вищої освіти, а також обговорювали організаційні питання щодо запуску роботи Національного агентства, коли вже була утворена робоча група. Всі чудово знають, що ця людина – трудоголік, що вона зранку до ночі на роботі, що вона всю енергію і всі свої здібності віддає тій справі, якою займається.