"Для повного щастя маю практично усе"

Ідеї Майдану об'єднують усі верстви українського суспільства.

Професія водія – одна з нелегких. Водіям нерідко потрібно бути тривалий час у дорозі і проводити за кермом по кілька годин, а то й діб поспіль.

- А як Ви вирішили стати таксистом?
- Коли закінчив школу, я опинився перед вибором: йти вчитися до інституту або ж працювати. Оскільки були потрібні гроші, від інституту довелося відмовитися на користь роботи. Завдяки машині на життя вистачає.

- А як Ви зазвичай проводите вільний час? Чи багато маєте друзів?
- Нині мої друзі – це переважно колеги по роботі. Але життєвий ритм такий швидкий, що на посиденьки з друзями часу небагато. Але риболовлю не розлюбив. Просто весь час відкладаю. Ми живемо великою родиною. Син теж мешкає зі мною. Постійно спілкуємося.

- Чи берете Ви активну участь у громадському житті? Чи були на Майдані?
-Так, я брав участь у подіях Майдану. Я дізнався про них у той же вечір, коли почали збиратися перші люди на площі. Проте я, ну, не зміг приєднатися до них того вечора. Коли ж я вперше прийшов на Майдан, там було, можливо, сотня людей, вони стояли всі під дощем, слухали оратора. От, і мене вразило те, що багато людей стояли без парасольок, стояли просто от з відкритою головою під дощем і слухали, не розходились.

- А розкажіть, чому Ви вирішили взяти участь у подіях? Які були Ваші очікування у той час?
- Ну, тут треба сказати, спочатку це було просто емоційне сприйняття, бажання того, щоб в Україні було впроваджено європейські норми, європейський рівень життя, цінності, і так далі. І вже потім це трансформувалось в усвідомлення того, що дійсно потрібно обов’язково щось змінювати в Україні, бо так далі бути не може. Після того почали вже бути задіяна сила проти активістів, то вже змінились і вимоги, і в загальному, і в моєму розсудженні.

- А які були Ваші емоції, коли була вперше задіяна сила?
- Шок. Обурення якесь, розгублення щодо того, що буде далі, і потім, коли давались наступна реакція людей, відповідно, відповідні теж обурення і бажання щось зробити, дати відповідь. Коли почалися бої на Грушевського, власне, я був вже очевидцем цих подій, це був абсолютний шок, і якась розгубленість, і реакція виклику, того, що вже точно не можна відступатись, треба доводити цю справу до кінця, тому що це, ну, ці події, які відбулись, вони не можуть лишатися безкарними.

- А чи брали Ви участь у матеріальній підтримці Майдану?
- Так, я теж щось намагався привносити, ну, переважно це була не фінансова допомога, а допомога якимось продуктами, власними зусиллями.

- А як Ви зустріли звістку про завершення революції, про перемогу?
- В мене були дуже змішані почуття, тому це не була абсолютна перемога, з одного боку. З іншого боку, це була, все ж таки, перемога, і, це були дуже радісні емоції. З іншого боку, воно було пов’язано з дуже великими втратами, дуже дивними наслідками, і, звісно, що перемога не могла бути абсолютно радісною.

- Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?
- Для повного щастя маю практично все. Коли закінчиться криза та війна, вважатиму себе абсолютно щасливим.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Водій маршрутки, якому бракує уваги
• Обережно! Освічені водії на дорогах!
• Пам’ятка молодим КУР’ЄРистам
• Перевезення поза правилами
• Дорожня романтика
• Водій комбайну це вам не кермувальник «мерседесу»
• “наши дороги - минное поле”
• "Поезія на тлі війни. Війна на тлі поезії"
• Мистецтво в бронзі
• Бесіди з богемою про богему