реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Лісник» за кермом
«Лісник» за кермом

«Лісник» за кермом

Інна Лебеденко, 2 курс.
Рубрика: Цікаві люди


Із водія таксі – в лісники, або як Київ змінює людей

«Я зрозумів, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення», - каже колишній водій таксі Крамар Андрій. Його історія захоплює і в той же час лякає. За кермом, як і у житті, ніколи не знаєш, що на тебе чекає за наступним поворотом.

Як починалася Ваша водійська кар’єра? Чому саме таксі?
̶ Ще в дитинстві часто просив у тата посидіти за кермом, мені подобалося водити авто. Потім переїхав у Київ, бо сам із маленького містечка Тетіїв у Київській області. Там практично немає можливостей для розвитку. А Київ завжди манив своїм ритмом життя і перспективами. Коли приїхав, то майже не думав. Зразу знав, що хочу працювати водієм таксі. Тільки не знав, що влаштуватися буде так важко.

А в чому полягали труднощі з працевлаштуванням?
̶̶ Я знайшов одну дуже хорошу фірму, але там вимагали київську прописку. У мене її, звичайно, не було, і можливості отримати – теж. Але я настільки загорівся роботою в цій фірмі, що почав піднімати всіх на вуха. На щастя, знайшлися добрі люди, які допомогли владнати цю проблему. Отак я потрапив у таксі «по блату», як кажуть. Без зв’язків у мене б нічого не вийшло. Але коли забрали права, то ніякі друзі вже допомогти не могли.

Як так вийшло, що Ви позбавилися водійських прав?
̶ Усе просто і банально – їхав п’яний за кермом. На Бориспільському КП мене зупинила міліція, хоча я не порушував правила.

Мабуть, не так уже й просто і банально. Як Ви думаєте: чому все-таки зупинили?
̶ Вони знали, кого їм треба було зупинити. Це все давно готувалося. Мене й до цього часто зупиняли, але завжди безпідставно. На цей раз їм пощастило. Я нікуди не збирався їхати, вирішив розслабитися і випив пляшку пива. А потім мене терміново викликали. Я так підозрюю, що і це було підлаштовано.

Кому ж Ви так сильно перейшли дорогу?

̶ Є в мене одна здогадка, але вже пройшло дуже багато років, а я й досі не впевнений.

Це було пов’язано з роботою чи якісь особисті непорозуміння з кимось?
̶ Непорозумінням це назвати важко. Але все-таки це було пов’язано з роботою. Можна сказати, що це один із наслідків аварії, у якій я взагалі був просто потерпілим.

А що за аварія?
̶ Одного разу пізно ввечері я повертався додому, мені назустріч вилетіла машина і врізалася прямо в мене. Я тоді дивом лишився живий. Водієм була жінка, вона намагалася домовитися зі мною, пропонувала гроші і навіть таку колись омріяну «київську прописку». Я відмовився, мені це було не потрібно. Гроші я б і так отримав, тому що авто вона мені покоцала добре. А так хотів провчити її, щоб наступного разу думала головою, коли сідає за кермо. Мабуть, у мене вийшло. Бо зразу після цієї аварії почалися дзвінки з погрозами і я розумів, що мій час за кермом виходить. Я б нічого не зміг зробити проти неї.

Що ви відчули, коли Вас зупинила міліція?
̶ Там не було чого відчувати. Я зразу зрозумів, що це кінець. Спочатку було страшно, потім чомусь соромно, а через кілька хвилин уже стало зовсім байдуже. Я усвідомив, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення.

Намагалися якось домовитися з ними, дати хабар?

̶ Для чого? По-перше, це не мало сенсу, бо мене зупинили на КП. По-друге, я добре розумів по чиїй наводці це відбувалося, а в такому випадку мені б нічого не допомогло. А по-третє, я просто не хотів. Я вже давно мріяв повернутися додому, у свій рідний Тетіїв – і вже там почати займатися тим, що мені б справді приносило задоволення. Проживши 8 років у Києві, я зрозумів, що це не моє місто. Молодим і зеленим рвався в Київ, а потім мені дійшло, що я хочу зовсім не цього.

А зараз Ви знайшли своє покликання в житті? Чим Ви займаєтеся?
̶ Одне знаю точно: за кермо я більше не сяду. Зараз я лісник. Я проводжу ввесь свій час у лісі. І мені це справді подобається. Там немає столичної метушні, заторів і натовпу людей. Там спокій і затишок, там справжнє життя.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
Секрети щедрих городів
Роби, що любиш і люби те, що робиш!
Таксист на «Кадилаці»
Возить – дело женское
Переродження або ReБорн
Власний досвід перетинання кордону
«Лісник» за кермом
Ответственный за наши жизни
“Навіть заради грошей не готовий терпіти”
(044) 481-45-61