Кіно та вибори. Повернення.
Марія Молодковець, 2 курс.
Однією з найважливіших подій столичного життя стало урочисте відкриття відновленого після пожежі кінотеатру «Жовтень» 18 жовтня.
Після реконструкції будівля значною мірою не змінила свого зовнішнього вигляду: сіре приміщення найстврішого кінотеатру столиці ще досі пахне свіжою фарбою. Модернізоване фойє, збільшена кількість глядацьких місць у кінозалах, споруджений пандус для людей з обмеженими можливостями. Відтепер у приміщенні кінотеатру працюють затишні кафе, відиідувачі мають змогу дивитися фільми у форматі 3Д. Загалом на реконструкцію витратили майже 53 млн. грн., 200 тис. грн. з яких зібрали благодійники.
Відкриття планували на 16 годину в неділю 18 жовтня. Втім люди почали збиратися вже після 14 години. Атмосфера нереальна: неймовірне щастя та захоплення переповнює відданих фанатів «Жовтня», надія на довгоочікувані прем’єри й бажання нарешті зайти всередину.
У клумбах посаджені квіти, центральний вхід обперезаний урочистою червоною стрічкою. Однак в очі кидаються незліченні агітаційні щити київського мера, заздалегідь прикріплені на фасаді будівлі. Біля входу - величезний білий екран, звідки у весь голос лунає заклик голосувати за Кличка.
Через годину від початку зборів до кінотеатру підходять пенсіонери з кричущим плакатом «Кличко + Гордон = Жовтень» на руках. Ще через кілька хвилин киян починають «розважати» фільмом про життя та доброту мера столиці.
Час минає. І ось з’ являється сам Віталій Кличко. Після кількохвилинної промови про важливість і довгоочікуваність даної події - офіційне перерізання червоної стрічки. Оплески, крики, щасливий сміх. Так, реакція народу ще раз доводить, з яким нетерпінням чекали відновлення «Жовтня» жителі Києва.
Далі - очікування. Доки мер увійшов до будівлі, люди все ще залишалися на вулиці. Минає 20 хвилин, 30, 40; ентузіазм та запал люду зникає на очах, усі потроху розходяться по домівках. Лише через годину двері відчиняються і до кінотеатру впускають, але лише тих, хто завчасно купив перепустки. Основна маса зникає з-під «Жовтня». Проте найстійкіші та найвідданіші залишаються у сподиванні пробратися до кінозали. На жаль, вони змушені чекати до понеділка, коли кінотеатр почне працювати у звичному режимі.
Сьогодні «Жовтень» зустрічає відвідувачів стрічкою «Юність» режисера Паоло Соррентіно, що вийде у прокат 29 жовтня. Директор кінотеатру Людмила Горделадзе висловлює свої сподівання на те, що цього року екрани «улюбленця киян» показуватимуть якомога більше українських фільмів. Щож, дійсно хочеться в це вірити.
В око впадають таблички, на них - імена меценатів, що допомагали відновити кінотеатр. Одна присвячена й ув’язненому в Росії українському режисеру Олегу Сенцову.
Хочеться відмітити унікальну атмосферу домашнього затишку, створену у
«Жовтні» в цей день. Гостей частують безгоштовним попкорном та напоями.
Мабуть, таким і є справжнє свято киянина.
«Жовтень» постав з попелу, немов фенікс. «Ветеран» київського кінематографу готов знову до бою. Кожен житель столиці, напевно, сумував за странеьким, однак таким рідним кінотеатром. Сподіваюсь, проведені модернізації не вплинуть на незрівнянну атмосферу кіно. Можна побажати успіхів «Жовтню», адже вже від завтра його двері відчиняться для натовпу любителів кіно.
Після реконструкції будівля значною мірою не змінила свого зовнішнього вигляду: сіре приміщення найстврішого кінотеатру столиці ще досі пахне свіжою фарбою. Модернізоване фойє, збільшена кількість глядацьких місць у кінозалах, споруджений пандус для людей з обмеженими можливостями. Відтепер у приміщенні кінотеатру працюють затишні кафе, відиідувачі мають змогу дивитися фільми у форматі 3Д. Загалом на реконструкцію витратили майже 53 млн. грн., 200 тис. грн. з яких зібрали благодійники.
Відкриття планували на 16 годину в неділю 18 жовтня. Втім люди почали збиратися вже після 14 години. Атмосфера нереальна: неймовірне щастя та захоплення переповнює відданих фанатів «Жовтня», надія на довгоочікувані прем’єри й бажання нарешті зайти всередину.
У клумбах посаджені квіти, центральний вхід обперезаний урочистою червоною стрічкою. Однак в очі кидаються незліченні агітаційні щити київського мера, заздалегідь прикріплені на фасаді будівлі. Біля входу - величезний білий екран, звідки у весь голос лунає заклик голосувати за Кличка.
Через годину від початку зборів до кінотеатру підходять пенсіонери з кричущим плакатом «Кличко + Гордон = Жовтень» на руках. Ще через кілька хвилин киян починають «розважати» фільмом про життя та доброту мера столиці.
Час минає. І ось з’ являється сам Віталій Кличко. Після кількохвилинної промови про важливість і довгоочікуваність даної події - офіційне перерізання червоної стрічки. Оплески, крики, щасливий сміх. Так, реакція народу ще раз доводить, з яким нетерпінням чекали відновлення «Жовтня» жителі Києва.
Далі - очікування. Доки мер увійшов до будівлі, люди все ще залишалися на вулиці. Минає 20 хвилин, 30, 40; ентузіазм та запал люду зникає на очах, усі потроху розходяться по домівках. Лише через годину двері відчиняються і до кінотеатру впускають, але лише тих, хто завчасно купив перепустки. Основна маса зникає з-під «Жовтня». Проте найстійкіші та найвідданіші залишаються у сподиванні пробратися до кінозали. На жаль, вони змушені чекати до понеділка, коли кінотеатр почне працювати у звичному режимі.
Сьогодні «Жовтень» зустрічає відвідувачів стрічкою «Юність» режисера Паоло Соррентіно, що вийде у прокат 29 жовтня. Директор кінотеатру Людмила Горделадзе висловлює свої сподівання на те, що цього року екрани «улюбленця киян» показуватимуть якомога більше українських фільмів. Щож, дійсно хочеться в це вірити.
В око впадають таблички, на них - імена меценатів, що допомагали відновити кінотеатр. Одна присвячена й ув’язненому в Росії українському режисеру Олегу Сенцову.
Хочеться відмітити унікальну атмосферу домашнього затишку, створену у
«Жовтні» в цей день. Гостей частують безгоштовним попкорном та напоями.
Мабуть, таким і є справжнє свято киянина.
«Жовтень» постав з попелу, немов фенікс. «Ветеран» київського кінематографу готов знову до бою. Кожен житель столиці, напевно, сумував за странеьким, однак таким рідним кінотеатром. Сподіваюсь, проведені модернізації не вплинуть на незрівнянну атмосферу кіно. Можна побажати успіхів «Жовтню», адже вже від завтра його двері відчиняться для натовпу любителів кіно.
Схожі новини
- Дорога додому
- Мелодія театру: гармонія в душі
- ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
- НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
- Подорож з ІЖ додому
- Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
- Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
- «Та у них, виявляється, класні тексти!»
- WINE NOT?
- На швидкості вітру та дощу
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61
mail: [email protected]