ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ

Дмитро Фомін, 2 курс.

Репортаж

Жага до культурного збагачення і пізнання нового підбадьорює частіше виїздити й отримувати нові враження, подорожуючи рідною країною. Чернігів – місто, яке ми відвідали, належить до найдавніших міст України, а також пишається своєю величною історією.

22 жовтня ми вирішили згадати минуле і відвідати колись улюблене місто північної України. Дата поїздки обрана не просто так, саме восени Чернігів виглядає найкраще. Похмура погода, досить холодна температура, осінній дощ – це все, що зазвичай псує подорож, але Чернігів тільки прикрашає, надає атмосфери могутності й величі.

Метою нашого візиту був відпочинок, але оминути вже вивчені історичні пам’ятки було би невиправданим проступком, тому, вийшовши з автобуса, який зупинився в самому центрі, ми поринули в спокійний і значно повільніший за столичний темп життя, відправившись до улюбленої П’ятницької церкви. Княжа доба залишила вічний слід, закарбувавши глибокі рани в цеглі будівлі, які проглядаються попри неодноразове реконструювання.

Просуваючись містом, розумієш, що недорого, а головне смачно поїсти в Чернігові можна. В вашому розпорядженні велика кількість кафе та ресторанів, що стисло розташувалися поміж головного проспекту міста. Ми продовжили свій відпочинок, поринувши в історію Троїцького монастиря, а саме Андрієвих печер, що знаходяться в одному з найбільших парків Чернігова. Туристів було небагато, якась одна групка з екскурсоводом – все через погану погоду. Йшов легенький дощ. Заплативши за вхід, нам не терпілося зайти всередину. На вході нас попередили, що зараз в печерах дуже холодно, але відмовлятися від вражень ми були не готові. І от все, як уперше. Темні, вузькі коридори з ледь освітлювальними лампами, моторошна тиша, яка не на секунду не відпускала свідомість від роздумів про колишнє життя ченців. Кістки тих самих ченців, яких вбили в 1239 році монголо-татари. Все було знайоме, але емоції з кожним новим разом переповнюють, відчуваєш себе частинкою історії.

У давні часи на горах, де знаходиться церква, були язичницькі капища. За переказами, в них Антоній Печерський викопав печери і заснував монастир. Як написано в Іпатіївському літопису: «И пріслав Стьслав нощью поя Антония к Чернігову. Антоній же прішед к Чернігову і взлюби Болдіну гору і іскопав пешеру, і ту всєліся, и єсть монастирь святое Богородіци на Болдіних горах і до сіх дні».

Повертаючись додому, зустріли знайомих з якими залюбки випили гарячої кави й поспілкувалися про новини в місті й черговий раз впевнилися в користі проведеного часу. Обіцяли повернутися, адже знаємо, що Чернігів приховує ще безліч таємниць та місць, які варті бути побаченими.