реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Історія Олега Сенцова
Історія Олега Сенцова

Історія Олега Сенцова

Марина Мікєладзе
25 серпня 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд ухвалив вирок у справі Сенцова-Кольченко. Після розслідування, яке тривало більше року, українського режисера Олега Сенцова засудили до 20 років в колонії суворого режиму, Олександра Кольченка – до 10 років.

Передісторія

11 травня 2014 року стало відомо, що співробітники ФСБ в Сімферополі затримали кінорежисера та активіста Автомайдану Олега Сенцова. Йому та ще трьом активістам (Олександру Кольченко, Генадію Афанасьєву та Олексію Чірнію) висунули звинувачення, що вони нібито входять до диверсійно-терористичної групи «Правого сектора» в Криму, яка готувала теракти в Ялті та Севастополі та підрив пам’ятника Леніну, знищення об’єктів інфраструктури.
Афанасьєв та Чірній визнали свою провину, Сенцов та Кольченко – відмовились.

Захист заявляв про катування Сенцова. Головний свідок відмовився від показань проти політв’язнів, українська та європейська владна верхівка, включно із ПАРЄ та Європейським судом заявляли про неправомірність проведення Росією суду над українцями як такого. Однак, все це не плинуло на вердикт – Олега Сенцова та Олександра Кольченка визнали винними.

Однак, якщо безпосередній перебіг подій у справі Сенцова висвітлювався достатньо жваво, то розлогих журналістських публікацій та ґрунтовних коментарів з приводу незаконного ув’язнення українців було відверто мало. Пропонуємо ознайомитись із матеріалами про справу Сенцова в деяких українських ЗМІ.

Вирок. «ДО»

Однією з перших спроб вийти за межі «справи Сенцова» став матеріал Олени Чередниченко «Герой нашого часу: Олег Сенцов» у виданні «Лівий берег». Автор публікації поспілкувалась з родичами та близькими Сенцова та спробувала охопити його життя до арешту, до Майдану і до режисерського дебюту. Двоюрідна сестра Олега Сенцова, Наталя Каплан, розповіла,що до роботи в кіно Сенцов був геймером та займався розвитком комп’ютерного спорту в Криму. Після прем’єри дебютного фільму «Гамер», Сенцов почав працювати над другою картиною – «Носоріг». Однак роботу перервав Майдан.

Після вторгнення російських військ до Криму Сенцов брав участь в усіх проукраїнських мітингах, працював з кримським Автомайданом і волонтерами та допомагав у розшуку викрадених активістів – наводить автор спогади журналістки Катерини Сергацової. У публікації авторка також пише про складнощі, які слідство створювало для адвоката Сенцова – Дмитра Дінзе. Зокрема, його змусили дати підписку про нерозголошення матеріалів попереднього слідства, що обмежило його можливості як захисника. Авторка публікації також вказала на ще один маневр російського правосуддя: оскільки Сенцов перебував у СІЗО, він не міг написати відмову від російського громадянства, яке автоматично присвоювалось жителям Криму після його анексії. А отже, де-юре, Росія судить свого громадянина, і його не можна ні повернути його до України через обмін полоненими (за Мінськими домовленостями – прим.), ні пустити до нього українського консула.

Справа Сенцова в Україні

У газеті «Джеркало тижня» журналістка Вікторія Самар у своєму матеріалі «Розфокус» проаналізувала, як українська сторона розслідує незаконне викрадення та ув’язнення Сенцова та інших політв’язнів. Як зазначає авторка, станом на 24 липня у справі Сенцова-Кольченка в Україні, яку було перенаправлено з Печерського райвідділу до слідчого відділу главку МВС у Києві, підозрюваних досі немає. Якість розслідування українською стороною незаконного утримання Сенцова, на думку журналістки, ілюструє той факт, що адвокатові Сенцова і Кольченка 13 липня зателефонував слідчий з проханням привести Кольченка на допит. «Слідчий не знав, що Кольченко вже рік і два місяці під арештом у Росії! Звісно, та обставина, що це був новий слідчий групи, і те, що в "старого" слідчого "на руках" іще 140 справ, багато що пояснює. Але не виправдовує — ні їх, ні систему, якщо ще можна так називати те, що залишилося від МВС України», - пише журналістка.

Адвокат Сенцова, Евгенія Закревська, повідомила, що справу заведено тільки за фактом викрадення. Тобто, у кримінальному провадженні немає матеріалів про катування, незаконне взяття під варту, та завідомо неправомірне рішення російського суду. «Поки що у журналістів є більше інформації у справі, ніж у матеріалах її розслідування. Журналісти розкопують інформацію про причетних до викрадення осіб, оприлюднюють її, а Закревська потім намагається змусити слідство цю інформацію перевіряти», - йдеться в публікації.

На думку адвоката Закревської, справу Сенцова і Кольченка в Україні слід розглядати набагато ширше, бо їх переслідування — це елемент російської агресії у Криму. До слова, такої ж думки і уповноважений у справах Європейського суду у правах людини Борис Бабін. Про це він розповів у інтерв’ю «Українській правді»: « Можу сказати перше: є обличчя, достатньо розкручені в медіа. Класичний приклад – Надія Савченко, Олег Сенцов. Хрестоматійний. Їхнє ув’язнення та утримання в заручниках є частиною агресії проти України. Це факт».

Загалом же, лейтмотивом статті є заклик до владної верхівки перестати просто спостерігати за російським самочинством та «висловлювати стурбованість». Тут журналістка проводить свого роду аналогію із політикою Путіна щодо російських солдат, що воюють в Україні та політикою української влади щодо наших політв’язнів: «Ми обурюємося цинізмом режиму Путіна, який покинув своїх громадян, — живих, убитих, полонених на Донбасі. Ми палаємо праведним гнівом. Ми засуджуємо. А хіба Олега Сенцова і Олександра Кольченка ми з вами не покинули? Їх і ще як мінімум 11 "заручників Путіна", чиї імена відомі. Чим, окрім заяв МЗС і політиків, держава захищає своїх громадян?»

Російська журналістка та правозахисниця Зоя Свєтова в інтерв’ю «Українській правді» (УП) висунула думку, що можливо, Росія хоче усунути Сенцова, бо його вважають лідером проукраїнського руху в окупованому Криму: «Олег Сенцов – справжній патріот України. Його ж посадили саме за те, що він в Криму боровся за єдину Україну і допомагав військовослужбовцям. За ним слідквали. Мабуть, ФСБ-шники розцінили його як лідера українського спротиву в Криму. Оскільки він більше за інших підходить за віком серед усіх, кого заарештували в цій групі…»

У власній публікації для УП «Питання для Петра Порошенка» Зоя Свєтова порівняла справу Сенцова зі справою чеченки Зари Муртазалієвої, яку 10 років тому звинуватили у підготовці теракту в Москві. «Дані справи чітко показували: Зару обмовили, зробили крайньою, в тому числі тому, що правоохоронцям був потрібен показовий процес над чеченською терористкою. І ось тепер – Сенцов. И той самий процес, на якому страшні українські націоналісти були б засуджені за те, що не погодились з тим, що кримнаш».

Вирок. «ПІСЛЯ»

Оголошення вироку Сенцову спровокувало дискусію у засобах масової інформації. Віталій Портніков у своєму матеріалі «Мантії в лайні» для «Лівого берега» назвав вирок російського суду «однією з найпереконливіших ілюстрацій абсурду, що панує в Росії після окупації Криму та початку «гібридної» війни на Донбасі». Сам процес суду над Сенцовим Портніков порівнює із судами сталінських часів: і тоді , і сьогодні ми бачимо звинувачення у надуманих злочинах без об’єктивних доказів. Він також вказав цілі, які міг переслідувати Кремль, засуджуючи Сенцова. Перша – показати власний суверенітет над Кримом. Друга – дати росіянам докази діяльності «терористів» «Правого сектора» на території Криму. І третя – залякати кимчан-патріотів України.

Російський історик та публіцист Дмитро Шушарін вважає, що вирок Сенцову і Кольченко – закономірний наслідок політики умиротворення Росії, яку проводять Україна, Європа та США. Про це він пише у своїй статті «Політика умиротворення» для газети «День». «Кремль робить тільки те, що йому дозволяють. Йому дозволили захопити Крим та переломити хід війни на Донбасі прямим військовим втручанням, яке світ відмовився помічати. Йому дозволили викрасти Савченко і Сенцова. І дозволили ті, кто справно постачає ільменіт для потреб російського ВПК. І ті, хто везе продукти в Крим. А головне – йому дозволяють ті, хто за рік у владі не зробив нічого для реформування української економіки, яка, схоже, ще глибше інтегрувалась з економікою Росії», - заявляє Шушарін.

В той же час, Катерина Барабаш у публікації для «Українського тижня» пише, що вирок Сенцову – ні що інше, як наслідок «повальної, катастрофічної неграмотності людей». При чому людей по обидва боки барикад. «Ліниві й недопитливі. «Кримнаш» тому й «наш», що його апологети неспроможні вивчити минуле. Невігластво, помножене на угноєні патріотизмом емоції («Он русский, и это многое объясняет!») суцільною стіною стоїть між людиною і законом. Навіщо читати історію, пріти над законодавством, з’ясовувати, наскільки й справді Крим «наш»? Бо ж отак розгорнеш книжку — й засумніваєшся: а чи наш-таки? Не хочеться», - пише Барабаш. Авторка зазначає, що й «ті, хто «кримненаш», також більше оперують емоціями, а не справжніми аргументами.
Іншу точку зору висловив у журналі «Вести. Репортер» Влад Азаров. Журналіст розмірковує про моральний вибір – промовчати або сказати про несправедливість – який для діячів культури може мати куди більше наслідків, ніж для звичайних громадян. Однак, на думку Азарова, така нещадне усунення українського режисера свідчить про те, що Росія боїться, що він буде почутий: «Мабуть, до тих пір, поки система настільки остерігається морального вибору режисерів, вона дійсно не настільки впевнена у своєму авторитеті та підтримці, як прагне показати. В іншому випадку не ставила б слово художника вище за своє».
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61