«Життя в Україні очима іноземця»

Героєм мого інтерв’ю став іноземець, який не тільки привернув мою увагу своєю приємною зовнішністю, а й показав наскільки багатогранною може виявитись людина, яка просто проходить повз тебе на вулиці.

Привіт, Омар, я поставлю тобі декілька питань, а ти намагайся відповісти на них максимально об’єктивно та чесно. Розкажи трішки про себе та своє життя.
Мені 22 роки, я народився та виріс в Марокко. Два роки навчався та працював в США. Півтора роки тому переїхав до України та вступив до одного з київських університетів на інженерно-технічний факультет.

Ти надзвичайно добре розмовляєш українською. Скільки ти років вже в Україні?
Дякую. Півтора роки. Мені подобається українська, вона складна для вивчення, але має дуже мелодійне звучання. Я взагалі вважаю її однією з найкрасивішою мов. Крім неї я знаю ще іспанську, арабську, англійську, французьку і трішки російської. У мене хороша пам'ять, я швидко запам’ятовую лексику, тому мови мені даються легко. Був період коли я навіть сам викладав англійську.

Навчатись в якій країні тобі сподобалось більше, США чи в Україні?
Думаю якщо б мені подобалось в США, я б не приїхав до України. Рівень освіти та викладання в Штатах дуже переоцінений. Більшість їде туди тільки тому, що це престижно, але мало хто задумується чи дійсно він отримає якісний рівень освіти.

В Україні я вступив на інженерно-технічний факультет. Скажу відверто - обираючи професію, я прислухався до думки свого тата. Йому категорично не подобались такі популярні наразі спеціальності як соціологія чи юриспонденція. Радує те, що в моєму українському університеті дійсно високий рівень викладання, навчання ведеться англійською мовою, але незважаючи на це нас постійно мотивують вивчати українську.

Чому ти обрав саме Україну?
Однією з найголовніших причин стали позитивні відгуки моїх знайомих, які приїхали навчатись до України. На початку я дуже вагався, адже майже нічого не знав про цю країну. Але згодом, зрозумівши, що потрібно рухатись далі, я все таки наважився на переїзд, і що найголовніше - ще ні разу не пошкодував про це.

Щонайбільше тобі подобається або не подобається в нашій країні?
Ну найперше, це звичайно красиві дівчата (сміється). Можливо це і звучить банально, але я справді захоплююся ними. Вони дуже кмітливі та з ними цікаво спілкуватись. Люди тут «холодні», дещо відсторонені, мало посміхаються, але це тільки на перший погляд, адже як тільки зав’язуєш з ними розмову вони виявляються дуже товариськими. Також мені подобається українська культура, музика та архітектура.

В яких містах України ти вже побував і яке на тебе справило найбільше враження?
Київ, Львів, Вінниця, також планую з’їздити в Одесу, адже саме це місто, за словами моїх знайомих, є унікальним та не схожим на інші міста України.

Я помітила, що в тебе частина волосся іншого кольору? Це особливість твого стилю або ж має для тебе якесь символічне значення?
Коли я переїхав до України, то часто ловив на собі підозрілі погляди. І хоч я здебільшого розмовляю іспанською, у мене східна зовнішність (смугла шкіра та темні очі). Українці з обережністю ставляться до іноземців. Більшість думає, що якщо ти наприклад з Марокко, як я, то ти обов’язково повинен бути серйозним, консервативним, дуже релігійним, а інколи навіть небезпечним. Фарбуючи пасмо волосся в інший колір, я намагаюсь розбити ці стереотипи. Це ніби мій маленький бунт проти думки оточуючого світу.

Тепер при першій зустрічі зі мною у людей скоріше виникає до мене певний інтерес, а не упереджене ставлення. Наразі ж це стало невід’ємною частиною мого візуального образу, і я вже встиг змінити декілька кольорів – білий, зелений, а також планую оранжевий.

Чи плануєш ти в майбутньому залишитись в Україні або ж повернешся на Батьківщину?
Я люблю Марокко, але не відчуваю себе там вільним, тому не планую повертатись. Звичайно, я дуже сумую за батьками, адже не бачив їх з моменту переїзду в Україну. Але з іншого боку, я розумію, що на першому місці в мене повинні стояти власні амбіції та самореалізація.

В Україні дуже комфортно жити. Якщо я зможу знайти престижне місце роботи, побудувати кар’єру та отримувати хорошу зарплатню, я без вагань залишусь тут. Проте, зважаючи на моє прагнення побачити світ, не виключено, що після закінчення навчання я продовжу подорожувати та відкривати для себе нові країни.

Чи є в тебе мрія і щоб ти порадив таким студентам, які так само планують поїхати навчатись закордон?
На даний момент в мене немає конкретної цілі чи мрії, є лише плани, які я обов’язково реалізую в найближчому майбутньому.
Не боятись та постійно прагнути більшого. Живучи певні періоди свого життя в різних країнах, я став більш самостійним та знайшов багато хороших друзів. Пізнання різних культур та менталітетів допомогли мені краще розуміти людей. Потрібно лише самому зрозуміти, навіщо це тобі і яку користь зможе принести в майбутньому.

Схожі новини



• «З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
• Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
• Крутий редактор чи котлети замість мрії
• Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
• Новий Христофор Колумб
• Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
• «У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
• Редактор ефірного промо: життя на полі бою
• Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
• Французька екзистенціалістка