«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився

Андрій — музикант і приватний підприємець. Він володіє та доглядає за репетиційною базою на Подолі, де вже п’ять років займається молодь та досвідчені музиканти. Він також належить до субкультури стрейт-еджерів — свої останні 12 років життя він не вживав алкоголь, тютюн та наркотичні засоби. Зараз Андрію 31 і він не схожий на більшість людей його віку. Здається, що він знайшов свій власний шлях.
Ми поспілкувалися з Андрієм в гаражному кооперативі, де і знаходиться справа його життя.

Ти вже п’ять років керуєш цією репетиційною базою. Як взагалі йдуть справи? Це перспективний бізнес в Києві?
Я не сказав би, що це бізнес. Я займаюсь цим, тому що люблю музику, хочу допомагати молоді. Звичайно, прибутки є, але вони завжди поєднуються із видатками на електроенергію, аренду приміщень, ремонт апаратури. Треба бути постійно на місці, вирішувати дрібні проблеми, які трапляються. Хтось не вміє вмикати підсилювачі, у когось мікрофон не хоче працювати, увесь час щось таке трапляється. І завжди буде траплятися, бо не всі музиканти люблять розбиратися у інструментах, на яких вони грають.

Важко було відкрити власну базу?
Ну, це з якого боку подивитися. Це місце я знайшов випадково і легко домовився про аренду. Але розчистити увесь мотлох, що тут був до мене було доволі «напряжно». Ну і апаратуру доводилося купляти частинами, адже все воно дуже дороге.

Сусіди не скаржаться на те, що тут постійно лунає гучна рок-музика?
Як я вже казав, головні проблеми на студії — це коли щось ламається. Сусіди не скаржаться, вони тут взагалі з’являються раз у квартал. Колись, правда, намагалися написати якусь скаргу, що тут, ніби-то, якісь малолітні алкоголіки та наркомани тиняються, але це ж нісенітниця. Я сам не п’ю, нічого не вживаю і нікому тут не дозволяю такого робити.

Я чув, що ти вже давно належиш до стрейт-ейджерів. Розкажи про це, як ти вирішив відмовитись від будь-яких стимуляторів?
Треба розпочати з того, що я ще з дитинства слухаю панк-рок. Знаєш, мені здається, що в самому цьому русі закладено щось суїцидально-божевільне, що рано чи пізно змусить слухача з’їхати з глузду або вибрати якусь дуже слизьку дорогу. Я не знаходив хлопців, які б слухали виключно панк-рок і при цьому були би успішними в чому-небудь. Власне, тому на початку 80-х з'явилася така особистість, як Іен Маккей, який сказав: «Адже ми любимо цю музику, тому що вона змушує наш пульс битися швидше, піднімає волосся на руках, може варто подивитися на речі інакше?». Так з'явився напрям стрейт ейдж («чітка межа» з англ. - прим. ред.) В той час панк-рокери тільки те й робили, що пили, вживали, займалися безладним сексом. А Маккей запропонував повну відмову від всіх речовин, які дурманять розум, таким чином ставши в опозицію до того, що було популярно серед молоді.

А як ти сам до цього прийшов? Ти що, був таким от панк-рокером без голови на плечах?
У мене справді була досить рок-н-рольна юність. Алкоголь, марихуана, стимулятори, психоделіки - до того, як я кинув університет я спробував, напевно, все, крім героїну і подібних важких наркотиків. Все це приносило мені купу проблем. Міліція, розбиті кулаки, обличчя — або проблеми знаходили мене, або я їх. Одного ранку після чергового відриву я подивився на себе в дзеркало і раптом вирішив, що це було в останній раз і я більше ніколи до цього не повернуся.

Це був 2005-й. Я пробував зав'язати з усім ще в 2000-му, але мене вистачило десь на рік. Ну і останні 12 років я не вживав речовин, що змінюють свідомість, жодного разу не зривався навіть на крапельку алкоголю, сигарету і так далі. Все це — лайно. От справді. Ці речі нічого мені не дали в житті, тільки розпач і проблеми зі здоров’ям. Це речі, які дійсно краще не пробувати. У чому різниця між дорослим чоловіком і молодим хлопцем? Вони обидва не знають, куди по життю йти, але дорослий знає, куди йти не варто.

Що змінилося після того, як ти кинув пити та вживати?
Сказавши «ні» я змінив свої оточення. У п’ятницю увечері я йшов вже не в якусь забігайлівку чи притон, а залишався вдома. Читав, почав ходити у спортзал, більше часу приділяв музиці. Речі, від яких я відмовився, дуже розслабляють молоду людину, створюють зону комфорту яка з часом перетворюється на залежність. Ця людина забуває про свої проблеми, відкладає все на потім. А я навпаки, навчився дивитися своєму страхові та слабкостям в обличчя, і це дозволило мені стати краще.

Я почав грати музику у власному гурті, ми багато гастролювали, пропагували здоровий образ життя. Зараз я вже менше граю, але все ще організовую концерти, допомагаю молодим бандам (рок-гуртам - прим. ред.).

Які в тебе зараз цілі в житті?
Ну, якщо не дуже глобально — то дати молодим музикантам те, чого не було у мій час в нульових. Я дозволяю їм займатися за адекватними цінами, організовую концерти. Це прості цілі, які не так важко втілювати. Головне — самодисципліна та порядок у своєму «храмі».

Якщо ж більш глобально, то, мабуть, хотів би позитивно вплинути на музику в цій країні. Щоб молодь, яка підростає зараз тут у мене, через 10 років казала новому молодняку, що був тут дядя Андрій, який все чітко «розрулював», щоб ми могли займатися музикою.

А якщо конкретніше? Що зараз у тебе в планах?
Нещодавно ми поклали асфальт на під’їзді до бази, тепер плануємо встановити нормальні ворота, щоб сюди ніхто не міг заїхати без дозволу. Також в планах викупити ще декілька гаражів для репетиційних кімнат, адже тих двох що є зараз інколи просто не вистачає. Ще хочемо поставити сигналізацію, адже взимку до нас намагалися залізти «джентельмени удачі», але щось у них не вийшло із двірним замком і вони пішли. Коротше прав тут купа, встигай тільки все робити.

Схожі новини



• Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
• FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
• «Життя в Україні очима іноземця»
• «З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
• Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
• Крутий редактор чи котлети замість мрії
• Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
• Новий Христофор Колумб
• Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
• «У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.