Рубрика: Музика
Усе, що відбувається перед моїми очима, нагадує кадри з фільму «8 миля». У перших рядах тебе стисли до незрозумілої фігури фанати. Позаду відбувається повна вакханалія: люди дивно стрибають, рухаються, їхні дії походять в деякому сенсі на приступи. Під ногами не відчуваєш рівної поверхні, адже вона стрибає разом із прихильниками і ось-ось провалиться. Довгі пайти, широчезні брюки, аромати «Рево», тютюну, каннабісу, адреналін й величезні зіниці.
П’ята година вечора. Підходимо до Stereo Plaza, але сьогодні це не так просто. Черга стоїть аж до кав’ярні «Вкофейне». Уявіть, майже два кілометри натовпу.
Ви пам’ятає виконавця, якого готові чекати стільки прихильників більше двох годин на неймовірному холоді? У мене, до речі, пальчики ніг настільки змерзли, що я їх довгий час поворухнути не могла. Фанати, які стояли переді мною, знайшли вірний спосіб зігрітися: вони «Revo» запивали пивом. Дивно, що їх не знудило. «Цікаво, усі розуміють сенс треків, — шепоче мені Саша, — чи їх приваблює тільки хайповість Оксі і те, що він представник хіп-хоп культури?»
Незважаючи на деяку агресивність текстового наповнення, реп Oxxxymiron’a — високоінтелектуальний. Мирон ще дев’ятирічним хлопчиком переїхав разом із батьками до Німеччини: він не знаходив спільної мови із ровесниками і увесь розпач переносив у перші тексти. Пізніше хлопець вирішує читати рідною мовою і думає, що він першопроходець у російськомовному репі. В одному з інтерв’ю він зізнається: «У нас був гурт, назву якого я забув, у складі гурту був Міф (перший псевдонім Мирона) і Сага. Сага так і не написав жодного рядку і згодом «зторчався». А я започаткував російський реп. Тобто, був упевнений, що я перша людина, яка читає реп російською (Інтернету у мене не було, а російськомовних емігрантів, які могли б похитнути мою впевненість, в Німеччині тоді ще було досить мало)».
У віці 15-ти років родина мігрує до Великобританії, де основний час юнак приділяє навчанню. У 2004 році Мирон проходить співбесіду і стає студентом факультету англійської мови і літератури оксфордського університету. Вражаюче, правда? Так одразу й не пригадаєш репера зі звичайної родини бібліотекарки й фізика із дипломом одного з найкращих вишів світу. Але усе не так солодко у житті — «Я свій діагноз знав заздалегідь — спонтанне самозаймання. Лікар сказав: «Маніакальна депресія. Не дошкуляє мене, убийся!» В 2006 році майбутній зірці ставлять діагноз — маніакально-депресивний психоз. Що саме спричинило такий стан досі невідомо, але той період залишив відбиток на творчості виконавця.
Величезну популярність за межами субкультури Оксі приносить альбом «Вічний жид», що підірвав, зробив переломний момент в російському репі. Виконавець довів своє право на існування і отримав нагороду «Відкриття року» на премії «GQ Людина року 2012». Ця подія у кар’єрі Мирона, безсумнівно, переломна — тепер окреслити його цільову аудиторія важко, бо вона найрізноманітніша.
«Я не вірю своїм очам, ми переросли «Bingo». Мені навіть ніяково, адже я «ємсі», а переді мною стоїть натовп людей, і я навіть всіх не бачу. Не знаю, чому ви приходите до мене, адже є тексти краще, виконавці краще, реп ґрунтовніший, але ви слухаєте мене. Дякую!», — такими словами розпочався концерт Oxxxymiron’a. Виконавець повністю прочитав альбом «Горгород», а для найстаріших фанів не забув й про кращі треки початку його кар’єри. Вечір відрізнявся атмосферністю: три тисячі людей читають разом із виконавцем, качають руками в біт, стрибають в такт басам і віддають усю свою енергію Oxxxymiron’y. Це реп-божевілля і хіп-хоп оргія у тандемі з алкогольним і наркотичним сп’янінням.
Мирон не забував про фанатів: спілкування відбувалося у перервах між треками. Він і питав, чи є тут хтось з сайту «Hip-Hop.Ru», де починає чи не кожен репер, і просив світло переводити не на нього, а на прихильників, адже він хоче бачити, хто прийшов його послухати. Кожен відчуває себе маленькою деталлю механізму.
Злиття фанів і репера відбулося при виконанні найзаповітнішого треку «Где нас нет». Для повної ідилії автор попросив прибрати усі смартфони, аби ніщо не відволікало від свовіді цієї реп-балади. Пісня розповідає про дві зламані долі людей різного соціального становища, але не від першої особи, а від персон, які зламали цих героїв. В цьому хорі голосів абсолютно не залишається місця для того, щоб висловилися дійові особи - хлопець і дівчина, які ніяк не пов’язані між собою. «То ли дело их сын, сразу видно, что он — лидер. Слышишь, если спросят, то ты ничего не видел. А он весь в отца, из него ничего не выйдет!» «Завтра важный этап. Частный пансионат её нрав исправит как высококлассный остеопат. Раз так страсти кипят, её в раз тут остепенят! Почему про отца твердят, что он властный социопат? Гляньте-ка, вон та самая, новенькая, любуйтесь! Погоди, дитя, после школы пока побудь здесь. Пастырь поцеловал, лазал под сарафан: «Не сопротивляйся, дитя, все дела во славу Творца!» Сам не тиран и деспот, но надо знать своё место, а ты — непутёвая недотёпа с самого детства...» Обидва герої знаходять спасіння від жорстокої реальності в наркотиках: «На, сделай пару тяг — стены полетят… Съешь их! Добавишь серой рутине цветов, оттенков. Эксклюзивный реабилитационный центр». Після такої сповіді зал вибухнув, цей трек — кульмінація концерту. «Ви приходите до мене, тому що в кожному треці вбачаєте себе» — говорить виконавець, і навряд чи його твердження хтось спростує.
Пізнання себе через призму збірних образів. Ейфорія від головної зброї виконавця у вигляді художньо-виражального засобу - оксимирона. І ендорфінне передозування репом. Таке не забувається.
(Фото взято з фан-сторінки виконавця)