Крутий редактор чи котлети замість мрії

Ганна Бойко, ВСР, 4 курс.

У свої 21 мало хто сьогодні може похизуватися багатогранністю та обізнаністю у різних сферах професій та життя. Але якщо ти зустрічаєш людину, яка захоплює одразу після декількох речень, хочеться витягти з неї всі життєві історії та зарядитися такою ж енергією. Саме таку людину я зустріла. Вона працює редактором на сайті газети “Джеркало тижня” в розділі економіки та має широкий спектр знань в інших спеціальностях та роботах, що переплітаються з редактурою та взагалі з життям і виживанням у сфері медіа. Юлія Весницька розповіла про життя редактора, його навички та підказала, як не впасти в апатію серед важкого тижня.

Сьогодні темою нашої розмови буде твоє особисте життя та як ти дійшла до того, що стала редактором. Але для початку розкажи, як давно ти працюєш редактором?Чи не складно жити у такому графіку?

Юлія: Я працюю редактором вже доволі довго. Але саме на посаді у цьому виданні менше року. Бути редактором доволі складно, ти повинен поєднувати і роботу, і сім’ю, і свої особисті бажання та хобі. Але ця робота насправді захоплює мене, їй хочеться віддаватися повністю, адже я обожнюю таку зайнятість, коли ти навіть не встигаєш поїсти. Тоді дійсно є відчуття, що ти робиш щось цінне для країни та людей, які не байдужі до культурного розвитку.

Ти часто стикаєшся з труднощами в роботі з колегами?

Юлія: Не часто, але труднощі бувають. На те вони й труднощі (сміється). Взагалі, у нас колектив злагоджений, кожен знає, що він повинен робити, як він повинен робити, і на коли він повинен це зробити. Дійсно, бувають певні конфлікті ситуації, але в таких випадках ти повинен бути професіоналом та не піддаватися негативній енергетиці, а вирішити це питання якнайшвидше та найефективніше.

Звучить нудно. А як же треш, хардкор та хаос під час дедлайну?

Юлія: Ха, окей, беру свої слова назад. Робота насправді не для слабаків, потрібно мати нерви зі сталі та шукати свій дзен. Але ж воно того варте!

Ви допомагаєте один одному? Обговорюєте спірні питання та даєте поради?

Юлія: Так, звісно, часто потрібна стороння думка. Тоді ми обговорюємо один з одним питання, які нас цікавлять. У нас завжди робота проходить складено, швидко та з користю. Не буває такого, щоб хтось не відгукнувся на прохання у пораді.

Ви працювали над створенням таких гарних відносин у колективі чи воно саме так вийшло?

Юлія: Не можу дати однозначну відповідь. Ніби то воно і саме так склалося, а якщо подумати, то розумієш, що колектив сам над цим працював, сам будував ці стосунки та взаємовідносини. Це загальна праця всіх.

Якими, на твою думку, повинен володіти знаннями редактор задля ефективної роботи з працівниками?

Юлія: Саме з працівниками? Та майже всім. Щоб була ефективна робота, потрібно, перш за все, завжди вдосконалювати себе та давати поштовх іншим. Потрібно все: бездоганне знання мови (а зазвичай декількох), комунікабельність (чи то твої колеги, чи поліграфія, видавництва, кав’ярня на сусідній вулиці тощо), знання своєї справи, а саме редактури, розумітися в інших сферах наукового життя, знати маркетинг, розумітися в дизайні та програмах верстки, тобто список буде дууууже довгим. Та саме від нього і залежить відношення працівників до тебе.

Є науки, якими ти добре володієш? Чи стикаються вони під час роботи?

Юлія: Можливо, не зовсім добре, але володію. Насамперед це психологія, психологія людей. Також у школі я навчалася у математичному класі, це допомогло мені виробити аналітичний спосіб мислення. Завдяки набутим в школі навичкам я можу тепер легко організовувати свою роботу і жартувати про гуманітарій разом з фізиками. Безпосередньо головною наукою є економіка, адже я працюю саме в цій сфері. Тож так, вони стикаються, не зважаючи на те, яка саме це наука. Робота редактора – це зіткнення всіх світових знань. І не дай Боже ти чогось не знаєш. Іноді думаю, як взагалі жити люди раніше без Гуглу та інтернету загалом.

Чи є у тебе якісь хоббі? Пов’язані вони з твоєю роботою?

Юлія: Як я вже казала, часу залишається не так багато. Серед найулюбленішого можу виокремити лежання під ковдрою з серіалами і їжею. Також, звісно, намагаюся якомога більше читати, тому що мозок потрібно постійно живити новою інформацією. Обожнюю, коли погода у настрої та можна зібратися з друзями і покататися містом на велосипедах. Кожного разу ми обираємо новий маршрут та намагаємося ставити нові рекорди на відстань, яку проїжджаємо.

Скільки годин на день ти спиш? Чи вистачає тобі цього для продуктивної праці?

Юлія: Все залежить від дня тижня. Якщо це початок і здається, що до здачі ще є час, то можу дозволити собі і вісім годин сну. А коли справа доходить до фінішу, то часом доводиться обмежувати лише трьома-чотирма. Справа в тому, що робота редактора займає дуже багато часу, а як і кожній нормальній людині, хочеться присвятити декілька годин своїм близьким та родині або собі хоча б. І коли постає вибір між кавою з друзями і зайвою годиною сну, я обираю друзів і синці під очима.

Часто ти стикаєшся з неприємними ситуаціями, коли потрібно переступити через себе та увійти в положення іншого?

Юлія: Іноді доводиться, бо ти ж знаєш, який у нас стан економіки в країні. Тут ідеться не про порушення стандартів або “переступання”, а про негативний присмак, який залишається наприкінці робочого дня. Іноді дуже хочеться висловити свою думку щодо того, що коїться, але не можеш цього зробити. В положення іншого входити не доводилось, бо я все можу зрозуміти і зі свого місця.

А що в майбутньому? Так і будеш працювати редактором?

Юлія: Ой, нє. Це все круто і цікаво, але хочеться йти далі та вище. Хочу взагалі щось своє, але про це поки тсс, а то як скажеш, так і втече мрія від тебе.

Добре, тоді випитувати не буду. Але скажи останнє, ти добре працюєш над своєю мрією? Щось робиш для цього?

Юлія: Та кожен день! Я притримуюся думки, що коли прагнеш чогось, треба думати про це і працювати над цим кожну хвилину життя. А то моргнеш, а тобі вже 40 і ти стоїш на кухні та смажеш котлети чоловіку.