ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?

Притиковська Вероніка, РЗГ, 4 курс.

ЯК ЗНОВУ СТАТИ НА СВОЮ ДОРОГУ, ЯКЩО ОБРАВ НЕ ТОЙ ПОВОРОТ.

Студентка КІМО Дар’я Нікіфорова вже на першому курсі зрозуміла, що вибрала спеціальність не по душі. Але вирішила все ж закінчити навчання, а разом з тим – працювати журналісткою, захоплюватися мистецтвом та їздити на літні курси в найстаріші університети світу. Дар’я не боїться визнавати помилок та починати все спочатку. підтверджуючи слова Ліни Костенко «В житті одна помилка — не біда, біда, коли усе життя — помилка».

Даша, розкажи, де ти зараз навчаєшся?
Я навчаюсь на третьому курсі Київського інституту міжнародних відносин. Вивчаю міжнародне право.

Чому вирішила вступати саме туди?
Це важке питання (посміхається). Спочатку я хотіла вступати на журналістику, але потім подивилася фільм «Адвокат диявола» і вирішила, що бути юристом дуже цікаво. Але ще ніколи я так не помилялася.

Ти вважаєш свій вибір помилкою?
Так. Зрозуміла, що це не моє. Мене взагалі люди в костюмах лякають. А зазубрювання Законів і Конвенцій наводить на мене сильну печаль.

Коли зрозуміла що право – це не твоє, з’явилося бажання повернутися до свого початкового вибору – журналістики?
Так. Я зараз працюю в інтернет-виданні «Лівий берег» журналістом розділу «Економіка».

Круто! Про що пишеш?
Перша моя стаття була про пенсіонерів. Не можу сказати, що я завжди мріяла, щоб моя перша стаття була про пенсіонерів, але так вже склалося. Мені дали завдання порівняти рівень життя пенсіонерів в Україні та Європі. Другий матеріал був про біткоїни, а зараз працюю над темою про instagram-блогерів.
Я читала твої статті – це доволі професійні матеріали. І при цьому ти взагалі не вчилася на журналіста.

У мене колись була спроба ходити на курсі з журналістики. Але це був невдалий і навіть трагічний досвід. Там всі писали про якісь нафтопереробні заводи , і це здалося мені нудним. Тому не раджу відвідувати подібні курси – це лише відвертає бажання.

А з чого ж тоді виникнуло бажання займатися журналістикою?
Колись давно мій тато видавав журнал, і я написала для нього статтю про американського художника Томаса Кінкейда. Мені сподобалося. Потім я довго нічого не писала, а ось зараз схаменулася.

З якими труднощами стикаєшся зараз у журналістській роботі?
Найскладніше – зрозуміти та пристосуватися під формат видання, у якому працюєш. Тому що в мене, наприклад, економічний текст занадто переповнений емоційними зворотами. В темі про біткоїни у мене «розчаровані», «засмучені» інвестори, які от-от готові розридатися. Я всюди додаю емоційного забарвлення, а насправді тут це зайве.

Може тобі краще писати не про економіку, а про щось інше. Культура, мистецтво…
…Театр. Взагалі дуже захоплююсь мистецтвом.

Звідки почалася любов до мистецтва?
Все почалося с того, що я дуже не любила мистецтво. В дитинстві мама постійно тягала мене по всіх музеях, в знак протесту я іноді навіть відмовлялася дивитися на картини. Ходила з опущеними очима, бо вже бачити не хотіла усіх цих Моне, Ван Гога і т.д. Але зараз мене цікавить мистецтво, навіть при виборі спеціальності розглядала мистецтвознавство, але право взяло верх.

Після першого курсу я поїхала в Англію на літні курси, два тижні вивчала історію мистецтв в Оксфордському університеті.

А після цього ще виїжджала за кордон на подібне навчання?
Так, їздила декілька разів, але постійно на різні спеціальності і в різні університети. Вивчала креативне письмо у Кембриджському університеті, це теж було після першого курсу.

А після другого відвідала Лондонську школу економіки, де пройшла трьохтижневий курс «Право в області медіа», а також Коледж комунікацій, де вивчала медіа і журналістику.

У тебе була можливість повчитися в двох найстаріших університетах Англії – Оксфорді і Кембриджі. Де більше сподобалося?
В Оксфорді. Оксфорд більш атмосферний, там відчувається дух старовини . Кембридж частково схожий, але в деяких місцях вже більш сучасний, з модерновими будівлями.

Що плануєш робити після закінчення бакалаврату?
Поки що не знаю. Впевнена лише, що не хочу далі вчитися на юриста.

Скоріше за все, буду вступати в один з університетів в Англії. А ось на кого – не вирішила. Можливо, піду в arts management. Також тягне в видавничу, редакторську справу.

Варіантів багато. А якщо жоден не спрацює, піду в стюардеси або в вулканознавство.

Вулканознавство?
Ця спеціальність впала в очі, коли я переглядала усі спеціальності в англійських університетах. А що – це оригінально, і конкуренція серед вулканознавців невелика. Буду випускати щотижневик «Вулкан не спить».

Давай повернемося до теми мистецтва. Як ти оцінюєш сучасне мистецтво?
Сучасне мистецтво мені не дуже подобається. У Лондоні я постійно відвідувала різні виставки сучасного мистецтва. Це було приблизно так: перша виставка – ну добре, друга виставка – ну таке, третя – який жах…

Це якраз і змушує мене сумніватися, чи йти в art management.

А в Києві де надихаєшся мистецтвом?
Мені подобається Музей російського мистецтва (зараз - Національний музей «Київська картинна галерея»). Там багато чудових картин. Цікаві виставки проходять в Мистецькому арсеналі. Особливо люблю, коли виставляють не лише українських, а й зарубіжних художників і скульпторів.

Наостанок, як людина, яка вступила в університет, а потім зрозуміла, що трошки «не туди», що можеш порадити тим, хто зараз стоїть перед вибором?
Не дивіться фільм «Адвокат диявола» (посміхається).

У мене взагалі половина класу масово вступили на економістів. Потім багато хто кинув навчання, також багато хто перевівся на іншу спеціальність. Одна моя однокласниця вступила на медичний, потім перевелася на юридичний, а потім знову з юридичного на медичний. Цікава схема.

Інша однокласниця вже третій рік на першому курсі. У пошуках себе та свого призначення.

Важке питання: ким же бути, ким же бути? Вулканознавцем! Іншої відповіді поки немає.