Французька екзистенціалістка

Якщо тобі 21рік і ти живеш одна в іншій країні — це зовсім не показник дорослості. Ольга Іванова, українська дівчина, яка після закінчення школи вирішила продовжувати навчання у Франції. Ззовні Оля здається спокійною та вже з детально розробленим планом на життя, але всередині її душа кричить «Вів ля революсьйон!».

1. Розкажи, будь ласка, трохи про себе.
Оля, 21 рік, криза особистості.
А якщо серйозно, то літературна дитина. Люблю те, чого немає в реальному житті, люблю фотографувати, малювати олійними фарбами і червоною ручкою (останнім часом не роблю ні того, ні іншого). Мало сплю. Вивчаю медіакомунікації у Франції. Тому, певно, й мало сплю.

2. Яка була мотивація або ціль, коли ти вступала до французького університету?
Я не можу сказати, що мене щось так докорінно мотивувало, що просто дух захоплює, і все, я рвонулась вчитися. Все якось саме собою органічно сталося. Підготовка, підготовка, підготовка, іспити, іспити, іспити: я просто відточувала ті вміння, навички, таланти, якщо завгодно, які до того мала і які до одинадцятого класу проявилися найяскравіше, а потім просто показала результат. Або не просто. Як завжди: в таких неодмінно стресових, «межевих» ситуаціях, які відділяють один етап життя від іншого, витрачаєш купу нервів, яких могла б і не витрачати.

3. Маючи за плечима майже 4 роки навчання в університеті, життя закордоном та певний особистий досвід, чи сформувалися у тебе життєві цілі?
В мене не змінилися цілі, бо в мене конкретних цілей як таких і не було. Були орієнтири, які згодом дещо змінилися і стали біль-менш скидатися на цілі. Я розчарувалася в одному і захопилася іншим, це нормально, це життя. Я думаю, що хотіла б перекладати книжечки, тому що чому б ні? Журналістика-комунікації-все-таке-інше — щоб заробляти на життя, а переклади — для себе. Бо перекладами не заробиш. Якби я перекладала на французьку або на англійську, може, був би шанс видаватися десь там і отримувати гонорар у євро. Але я не знаю цих мов аж так досконало. Однак мені подобається це, мені подобається складати слова, зшивати їх, сплітати, підбирати за кольором, запахом і текстурою. Створювати ритм. Я колись грала на гітарі, — п’ять років життя в музичній школі, так, — і, якщо знаєш, є такий технічний прийом — тамбурин, яким відбивають ритм, на який накладається основна мелодія. Ти не перебираєш пальцями струни, а м’яко б’єш ребром долоні по струнах біля самої підставки. Якщо вдарити задосить легко і задосить важко водночас, можна видушити звідти не звук — відголосок звуку, притлумлене бриніння, і воно звучатиме м’яко і вагомо. Є такий ударний інструмент, тамбурин, до речі, з Франції походить, якщо не помиляюся. Бубон, fondamentalement. (сміється). Everything is connected. В моїй голові це плетиво, шизофренічне й гармонічне водночас. Слова і музика.

4. Зважаючи на постійний пошук себе, зміни орієнтирів, що тобі заважає знайти ту саму заповітну мрію?
Мені для цього бракує навичок. Я шалена перфекціоністка в тому, що стосується моїх інтересів. Якщо я щось люблю і якщо відчуваю, що це може в мене вийти добре, я не можу собі дозволити зробити це щось абияк. Тому мені треба вчитися, а для цього жахливо бракує часу. Але я заспокоюю себе тим, що все одно розвиваюся, і що цей розвиток потім піде в основу цього «грандіозного проекту», який десь там чекає мене в майбутньому.

5. Чи є план дій, який допоможе тобі розкритися та втілити у життя усе задумане?
Якщо я складу план, то можу стовідсотково гарантувати, що не виконаю його, навіть краще: зроблю щось прямо протилежне. Погано в мене з планами. Але якщо окреслити собі щось таке коротко: теорія і практика. Звертати увагу на слабкі практичні сторони і відважно виправляти їх теорією, а потім стежити, що змінюється на практиці. Шукати людей, які мене надихатимуть — кОпатимуть, як каже одна моя подруга — щось взагалі робити, бо люди, які вірять в мене, вже є, але якось це не підсилює мою продуктивність. Кому завгодно можна сказати, що віриш, і це необов’язково може бути правдою. Людям із критичним мисленням і, скажімо, негігантською самооцінкою, взагалі з цим важко, бо вони піддають сумнівам будь-яке добре слово, сказане в їхній бік.

6. Якщо все складається так, як ти хочеш, якою ти себе уявляєш у майбутньому?
У майбутньому я: маю свій будинок, величезну бібліотеку, камін і необмежений запас вина. Живу в Ісландії, мерзну і милуюся полярним сяйвом. Запрошую в гості.

Схожі новини



• Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
• NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
• Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
• Некомфортна зона комфорту
• «Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
• Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
• Мрії в дії: байдарки замість географії
• Статус: у вічному пошуку
• Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
• Якщо ти молода, амбітна і православна