Якщо ти молода, амбітна і православна

Марія Мочалова, ВСР, 4 курс.

Цілий день вона працює відомому аналітичному виданні, зустрічається з різними людьми, бере участь в різних проектах як волонтер і робить нові кроки назустріч власному успіху. Але не кожний її знайомий знає, що вона живе в ще одному вимірі – духовному. Як знайти власний шлях, реалізувати себе і не знехтувати власними принципами – я спитала у Ксенії Савченко.

Де ти працюєш і чим займаєшся зараз?
Працюю у загальнонаціональному соціально-політичному журналі PR/SMM-менеджером, навчаюся в університеті.

Ти одразу знала, що працюватиме і вчитимешся у цій сфері?
Аніскільки. Я закінчила середню освіту за фізико-математичним напрямом, паралельно закінчила музичну школу. Потім складно було визначитися з інститутом – обирала з трьох абсолютно різних спеціальностей. Зараз проходжу різні онлайн-курси. Я взагалі настільки різностороння, що іноді почуваю себе розірваною та втраченою у спробах знайти своє місце. Але, звичайно ж, не зневіряюся).

Чи влаштовує тебе нинішня ситуація? Чого насправді хочеш від життя?
І так, і ні. З одного боку, заробляю сама, допомагаю мамі, трохи відкладаю. З іншого, я зі звичайної родини, останнім часом є проблеми з фінансами. До того ж, зараз немає можливості часто їздити додому і бути з рідними. Ідеальна картинка: добробут у власній оселі, родина: чоловік, діти, мама, високооплачувана улюблена робота, можливість розвиватися, можливо мандрувати час від часу, мир та стабільність навколо.

Що для тебе робота (місце заробляння грошей, шлях до мети чи улюблене місце, яке не хочеться змінювати)?
Я кар’єристка у тому сенсі, що хочеться досягти високих результатів у роботі та стати знаним професіоналом у своїй сфері; для мене рівнозначно важливими є питання того, щоб мені дійсно подобалась робота і я мала гідну фінансову нагороду за неї.

Що заважає досягненню бажаного?
Я амбіційна, але недостатньо "пробивна". Заважає відсутність часу та досвіду для особистого життя; зверхнє ставлення від вищих посадовців та велика конкуренція серед ровесників. Окрім цього, зараз активно ламаю в собі консерватизм.

Чи був у тебе досвід вибореної перемоги?
У школі) Довгий час боролася за місце лідера та можливості показувати себе у багатьох проявах: місце виборола, але це авжеж віддзеркалилося на стосунках з оточенням у сторону легкого негативу. А, і такий собі підлітковий бунт – незважаючи на довгий пресинг батьків, обрала іншу спеціальність.

До речі, як ставилися в родині до твоїх мрій? Чи перешкоджало оточення бути собою, чи впливало на світогляд, змушувало підкорювати або, навпаки, виборювати право мати власне бачення світу?
Гіпотетично підтримують – можливо, не сам вектор розвитку, а його кінцеву точку успішності. Так, близьке оточення сформувало погляди на світ, однак зараз, коли вони поступово змінюються з консервативних до більш ліберальних або просто трохи в іншу сторону, дуже болюче реагують на зміни: є проблеми з тим, щоб сприймати мене як самостійну особистість.

Чи швидко ти "перегораєш"? Можеш йти до бажаного довго чи хочеш швидких результатів і активних дій?
Перегораю від невдач – якщо є стабільність у позитивних результатах, можу довго зберігати темп, навіть коли кінчається ейфорія. Однак дуже підривають фейли та критика.

Як часто до тебе приходять цікаві ідеї? Чи втілюєш ти їх в життя?
Ідей дуже багато, мало не щодня. Поки відкладаю у шафку – сподіваюся, що колись наберуся більше досвіду і компетенцій і зможу реалізувати їх. Ділюся тільки тоді, коли впевнена в ідеї на 100% і можу розказати щось конкретне. Однак все одно по життю принцип – спочатку зробити, потім говорити, бо інакше все йде коту під хвіст.

А рішення ти приймаєш швидко?
Дуже довго та болюче, якщо на кону великі зміни-гроші-ризики: зважаю всі за та проти, виношую довгий час. Я взагалі дуже емоційна та імпульсивна. Якщо ж йдеться про маленьку авантюру з друзями – збираюся за 5 хвилин.

Про віру сьогодні говорити якось "не прийнято" – вважається надто особистою справою. Але ти власне світобачення не приховуєш. Як ставляться до цього оточуючі?
Не приховую, адже в церкві я змалечку. Віра допомагає витримати певні буремні моменти життя, створює відчуття впевненості та захисту. До людей, які вірять у Бога, не обмежуючись словами, а дійсно належать до Церкви, слідують її традиціям та канонам, часто зверхнє ставлення у колективі. Тобто на початку доводиться виборювати своє право на релігійну приналежність, свободу віросповідання, відсутність образливих жартів. Пізніше, коли стосунки у колективі нормалізуються, ця тема просто не зачіпається або ж є навіть можливість показати іншим інакший погляд на життя, пояснити певні контроверсійні моменти "зсередини", а не базуючись на слухах та здогадках. Для людей, які просто носять хрестик та раз на рік йдуть освячувати паски, таких проблем нема, однак справжнім християнам (я хоча б хочу себе такою вважати) буває складніше.

З якими ще проблемами ти стикаєшся як православна українка?
Існують складнощі зі сприйняттям у суспільство конкретно моєї конфесії (УПЦ МП) через політичні мотиви. я знаю цю структуру зсередини, знаю про її слабкі місця, однак не вважаю підставою для того, аби гнобити всю інституцію. коли 1, 2, 10 політиків ловляться на корупції, це чомусь не дає право розігнати абсолютно весь владний апарат у країні. Так чому хвиля обурення, прокльонів та ненависті лягає на усіх віруючих моєї церкви? Я вважаю себе адекватною, сучасною, освіченою людиною, яка любить свою країну, однак усюди повинна бути золота середина.

Ти вже працюєш у виданні з високою репутацією, займаєшся самоосвітою, ніколи не сидиш на місці і прагнеш успіху в житті, високої заробітної плати. Хіба це не суперечить християнським принципам?
Існує стереотип, що християни мають бути смиренними, тихими та неамбційними. Мені часто приходиться доводити - нікому я нічого не повинна. Я також постійно перебуваю у стані виборювання свого місця під сонцем. Але, звичайно, я не лізу по головах і турбуюся про власний стан душі. Мене турбують війни, смерті дітей та невинних людей. Я проти несправедливості у суспільстві, проти меркантильності та відкритості можливостей для тих, у кого є чужі (!) гроші. Але я завжди пам'ятаю про своє право реалізувати себе в житті.