«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»

Анастасія Папуч, ВСР, 4 курс.

Інтерв’ю

Не дивлячись на моє хвилювання перше враження від знайомства з Анастасією Зелінською було дуже позитивним, бо вона змогла одразу викликати у мене довіру та повагу своїм простим підходом та проникливо-інтелектуальним поглядом. Вона активна дівчина з блакитними очима, як у королеви ельфів і яка завжди з наймилішою та найщирішою усмішкою на устах, ніби вона щойно виграла мільйон. До всього цього Анастасія справжній майстер слова і прекрасно може виражати свої думки гарною українською мовою. Анастасія Зелінська є випускницею Інституту журналістики КНУ ім.Т. Шевченка, а тепер вже й викладачем. Вона поділилася своїм досвідом роботи редактором та розповіла про свої цілі та інтереси.

Анастасіє, серед ІЖшників ви відома як редактор одного міжуніверситетського видання. Що це за видання?
Так, я була головним редактором газети «Ять». Вона призначена для студентів та майбутніх редакторів, видавців, журналістів, дизайнерів.

Як ви стали головним редактором газети «Ять»?
На другому курсі в рамках однієї із практичних дисциплін наш викладач Ситник Олексій Валерійович запропонував нам створити якийсь реальний продукт, над яким буде цікаво працювати. Так зародилась ідея газети «Ять» – газети про видавців та для видавців. Відповідальністю бути головним редактором мене нагородила група.

Які завдання ви ставили перед собою під час роботи над газетою «Ять»?
Хотілось зібрати довкола газети не лише представників нашого інституту, але й інших, зацікавлених у видавничій справі студентів. Тож ми потроху розширяли нашу редакцію, долучали студентів КНУКіМ, НПУ ім. Драгоманова, КПІ, ЛНУ ім. І. Франка. Нашою метою було створити простір для практики та спілкування однодумців.

Як ви організовували колектив? Чи були якісь особливі методи організації колективу?
Оскільки наше видання було студентським та трималось на чистому ентузіазмі редакції, то основним методом організації роботи було підтримання цього ентузіазму та позитивного настрою учасників. Газета виходила 4 роки, за цей час редакція постійно зазнавала змін, приходили нові обличчя, змінювались пріоритети. Однак, основою нашого колективу було бажання творити та розвиватись. Ну, а щодо організаційних моментів, то тут мені доводилось тримати все в голові та постійно роздавати «пілюлі» журналістам, щоб вони вчасно здавали матеріали (сміється).

Чи всі мають право голосу в колективі редакції відкритою мірою?
Звісно! Ми регулярно збирались та обговорювали тематику номерів, статей та прораховували як виправити попередні недоліки. Ми вчились на своїх помилках. Тому висловитись могли абсолютно всі! Ба, навіть більше, ми запрошували на посиденьки викладачів, аспірантів та колег, які б могли підказати щось нове та цікаве, а також вказати на наші помилки.

Що найголовніше, на вашу думку, у професії редактора?
Як на мене, в роботі редактора головне – це цілісне бачення твору, книги чи продукту, який ти редагуєш і збираєшся випускати в світ. Ти маєш розуміти, що саме хоче бачити твій читач і як ти можеш в цьому йому допомогти.

Чи треба редактору бути обізнаним у всіх сферах життя?
Обов’язково! До прикладу, я зараз працюю редактором у журналі про будівництво. Щодня доводиться дізнаватись щось нове про екскаватори, будівельні матеріали та енергоефективні технології. Редактор має знати усе, щоб запобігти помилкам у будь-якому тексті.

Які творчі особливості роботи редактора?
Робота редактора надзвичайно творча, адже у його руках майбутнє не лише певного видання, але й видавництва. Одночасно, його робота надзвичайно відповідальна.

В Інституті ви навчалися на спеціальності видавнича справа та редагування. Чому ви обрали саме цю професію?
Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом. Вирішила, що видавнича справа – саме те, що потрібно, адже лише редактор може зробити слово прекрасним та могутнім. Жодного разу не пошкодувала про вибір фаху.

У вас був улюблений предмет в університеті?
За час навчання в університеті було багато цікавих дисциплін. Особливо подобались практичні заняття із редагування, дизайну, комп’ютерної графіки. Тепер, коли я вже працюю у редакції журналу, розумію, що знадобилось абсолютно все, що вивчила на парах.

У Вас є улюблене хобі?
Так, моє хобі – гра на фортепіано. Я закінчила музичну школу, а тепер час від часу граю для власного задоволення.

Ви любите читати?
Звісно, я люблю читати. В іншому разі я б не обрала роботу із словом як свій фах! (сміється)

Що ви читаєте (книжки, газети, журнали)?
Дуже люблю дитячу літературу. Вважаю, що для неї ніколи не буває пізно. А ще полюбляю читати науково-популярні книги та журнали.

Назвіть 2-3 головні особисті якості, якими повинен володіти сучасний редактор.
Як на мене, сучасний редактор повинен бути грамотним, впевненим у своїх силах та стратегом. Саме такий редактор зможе привести видавництво до успіху.

Як Ви вважаєте, чи буде існувати професія редактора у майбутньому чи на зміну прийде машина/робот?
В майбутньому редактор – надзвичайно важливий гравець на ринку, якщо сприймати його не лише як того, хто виправляє помилки, але як людину, яка розробляє видавничі стратегії, керує видавництвом.

Запропонуйте 2-3 корисні поради читачам (майбутнім редакторам, журналістам іт.д.).
Використовуйте студентський час із користю, читайте, учіться у викладачів по максимуму! І творіть власні проекти – це додає досвіду і впевненості у своїх силах.

Наостанок, давайте зазирнемо у майбутнє. Чи плануєте ви створити свій бізнес, чи хотіли б випускати своє видання? На яку тематику?
Думала про це, коли вступала на перший курс. Хотіла організувати власне дитяче журнальне видання. Можливо, колись мої мрії здійсняться..

Ще додам, що я дуже хвилювалася під час того, як домовлялася з своєю співрозмовницею про інтерв’ю, і мабуть, переборщила з офіційно-діловим стилем викладу своїх думок у листі, бо все ж таки це викладач Інституту журналістики. Але Анастасія Зелінська швидко мені відповіла, погодилась і виявилася дуже простою та щирою співрозмовницею й змогла створити приємну атмосферу.