«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.

Катерина Мещерякова, ВСР, 4 курс.

Вечір. Міст на Труханів острів. Фотоапарат. Зазвичай не фотографую, але цього вечора чомусь мала сюди прийти. І, здається, я тут не одна. Невисока дівчина із рудим волоссям і величезним рюкзаком за спиною. В руках вона тримає камеру у декілька разів більшу за мою. Вона також одна. Вона фотографує. Ми починаємо говорити. Дівчину звати Поліна. Наша розмова нагадує бесіду людей у потязі, які ніколи більше не побачаться – спочатку вона поверхнева, проте потім стає більш інтимною.

Ти часто приходиш сюди? Часто фотографуєш?
Часто. Але більше не фотографую, а знімаю. Дуже хочу стати оператором.

Це і є твоя основна мета в житті?
Моя мета – працювати за покликанням і зрозуміти остаточно, що це правильний вибір. Я перепробувала кілька професій і сподіваюся, що цей вибір буде вірним, що я зможу досягти максимальних вистот у роботі. Мій максимум – отримати Оскар, або принаймні Золоту Канську гілку.

Нічого собі! Ти уже зараз знаєш чого ти хочеш! Скільки тобі років?
На даний момент мені 21 рік і мені здається, що я знайшла справу свого життя. Але поки я не працюю в цій царині.

Що тобі заважає?
Я заважаю собі сама, більше нічого. Є бар’єри (наприклад, чоловікам у цій професії легше), і до того ж, у мене поки надостатньо навичок. Але вирішення всіх цих питань залежить лише від мене.

Дівчат операторів і справді мало! Як ти прийшла до того, що тобі це подобається?
Ой, тобі довгу історію розповісти чи коротку? Добре, попереду ще цілий вечір. Я все життя думала, що у мене є мрія, мрія стати відомою крутою класною журналісткою. З дитинства я дивилась випуски ТСН. І на журфак я пішла вчитись, тому що хотіла досягти цієї мети. Я розвивалась у цій царині. Зовсім випадково я потрапила на стажування оператором і вирішила, що не втрачатиму цю можливість, тому що в принципі займаюсь всім новим для себе. Ця профессія виявилася складною, важкою. І на той момент, коли я стажувалась, НІЧОГО НЕ ВИХОДИЛО. По завершенню стажування я продовжувала працювати журналісткою. Але думки про камеру мене це не покидали.

То, виходить, ти залишила дитячу мрію?
Бачиш, буває так, що мрії дитинства вони все ж таки розбиваються об скелю. У дорослому світі ти починаєш розуміти, що те, про що ти мріяв тоді зовсім не таке, яким здавалось. Згодом я збагнула, що та, нова професія, яку я опанувала, по суті є моїм єством. Коли мені погано, я беру фотоапарат і їду знімати. Коли мені добре, я беру телефон і починаю знімати. У мене друзі казяться і бісяться, коли я починаю розповідати щось про світло, про композицію, про щось таке. І я розумію, що це стало моїм життям. Зараз я хочу до цього повернутись.

То в чому питання? Бери і повертайся!
Розумієш, хотілось би опанувати операторську роботу на більш професійнному рівні, щоб не просто знімати якісь відео, які нічого не варті, а от саме бути майстром своєї справи. Для цього потрібні знання. Якщо займаєшся просто практикою, це багато чого дає, але не все. Треба ще отримати деякі теоретичні знання.

То що ж ти робитимеш зараз?
Ой, дуже вчасне питання. Ще три дні назад я відповіла б, що зараз збираюсь попрацювати за спеціальністю, накопичити трохи грошей, і десь там можливо колись все ж таки з’явиться якась можливість перейти на ту роботу, яка мені подобається. Буквально вчора я переосмислила своє життя і зрозуміла, що я живу сьогодні. Не потім, не через десять-двадцять років – Я ЖИВУ ЗАРАЗ. І навіть якщо у мене є перешкоди, бар’єри, які заважають на даний момент бути тим, ким я є, я все одно не повинна полишати свою улюблену справу.

О, то тебе можна привітати? Ти таки повертаєшся до операторства?
Ну, через пару тижнів, у мене закінчиться моя проектна робота (я редактор). За гроші, які я отримаю, я збираюсь купити собі відповідну техніку. І з її допомогою нарешті влаштуватись на роботу за тією спеціальністю, яка мені подобається.

Коли можна буде побачити твої кадри по телевізору? Коли плануєш отримати перші результати від своєї діяльності?
Тут говорити про терміни….якось дивно. Ти ніколи не знаєш, скільки часу у тебе піде на ті чи інші речі.

Ну, хоча б приблизно…
Планую отримати цю роботу – десь через місяць-два. Напрацювати якісь серйозні навики, які полегшать життя – ну мінімум півроку. Зняти свій перший фільм – десь років три-п’ять мінімум. Отримати Оскар (усміхається) – ну може, коли мені буде п’ятдесят.

А в твоїх планах є місце сім’ї, дітям?
Так, звісно, цього теж я дуже хочу. Років через десять матиму родину, з людиною, з якою я буду на піку, на вершині і двох-трьох дітей. Дуже хочу виховати їх так, що вони не припустились у житті тиих помилок, яких припустилась я.