Розмова біля газетного кіоску

Роксолана Лісовська, 1 група, 2 курс.

Смаки

Як я шукала компроміс: відмінність між газетою і журналом

Моя подруга не розуміє, як я можу читати друковану пресу, адже її день починається з перегляду стрічки новин в інтернеті. І для неї все надруковане вже застаріле як мінімум на добу. У її словах є певна частка правди, однак, чому незважаючи на такий погляд на періодичні видання, вони все ж продовжують існувати? Що це? Данина традиції? Закостеніла звичка якої варто позбутися? Чи невід’ємна складова нашого інформаційного існування?

Отож, щоб зрозуміти, що таке друкована преса, я звернулася до тлумачного словника Інституту мовознавства імені Олександра Потебні, де знайшла таке визначення:

«Газета - періодичне, переважно щоденне, друковане на великих аркушах паперу видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного та економічного життя».

Про журнал же там було сказано небагато:

«Журнал - періодичне друковане видання у вигляді книжки».

Але, навіть, з такого короткого визначення стає зрозуміло, що відмінність між цими двома періодичними виданнями полягає у зовнішньому вигляді. Газета – великого формату, але невелика за обсягом. Журнал має стандартний формат, але набагато більший обсяг. Судячи з цього, другий містить більше матеріалів, а отже і часу на їх підготовку витрачається більше.

Якось, стоячи з подругою біля кіоску «Преса», я задумалася, що краще придбати: газету «День» чи журнал «Країна». Проте так і не змогла обрати щось одне. Махнувши рукою і сказавши «ех, давайте обидва», я дістала з гаманця потрібну суму. Чому? А це вже друга відмінність. Оскільки газети публікуються щоденно або щотижнево, то новини в них завжди свіжі. Але інколи в суспільному житті трапляються події, які актуальні не один день і потребують детального пояснення від експертів. У такому випадку на допомогу приходять журнали, які дають читачу змогу повністю розібратись у злободенній ситуації. Тож обирати між даними видами видань просто безглуздо.

«Лано, от навіщо ти це купуєш? Окрім того, що тепер ти носитимеш в сумці зайву вагу, ще витратиш свій дорогоцінний час на пошук потрібних новин, які б могла набагато швидше знайти в будь-якому інтернет виданні.» - мабуть, вдесяте повторила Юля, поки я купувала газету.

Я вже встигла пожалкувати, що зупинилася біля цієї «Преси». Проте її слова дали зрозуміти мені третю відмінність. Оформлення матеріалів. Коли паралельно розгорнути газетну і журнальну шпальти, різниця відразу кидається в очі. На першій ми побачимо колонки з кількох невеликих матеріалів, поданих під окремими рубриками, а у другому варіанті лише один текст, та ще й, можливо, незакінчений. Це пов’язане з тим, що оперативні газетні матеріали відносно короткі, тож для зручності вони рубрикуються і відмежовуються один від одного на шпальті. У журналі ж подаються глибокі аналітичні тексти, які важко сплутати однин з одним. Тому рубрикація не є такою важливою.

До того ж, я задумалась над тим, чи зможуть еволюціонувати газети, і якщо так, то яким чином.

Відповідь я почала шукати, як не дивно, у наукових доробках відомого в усьому світі англійського науковця. У своїй праці «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868) Чарльз Дарвін припускає, що природний відбір проявляється в результаті наявності в організмах наступних трьох їх властивостей:
Мінливості, яка дає первинний матеріал для утворення нових форм. Попутно Дарвін вказує, що причиною мінливості є вплив зовнішніх умов, або поєднання організацій різних неподільних шляхом схрещування.

Спадковості, яка зберігає існуюче, закріплює його, або нагромаджує те, що викликано мінливістю.

Природного відбору, тобто процесу усунення всього непристосованого і збереження найкращого.

Якщо ж застосувати ці властивості до друкованих видань, то, завдяки розвитку науки і техніки, можна було б створити альтернативу газетам і журналам. Зберегти усі переваги, додати нові властивості і усунути недоліки.

У сучасному світі технологічний процес розвивається дуже стрімко. Американські вчені вже створили унікальні датчики у вигляді татуювань, які будуть стежити за здоров'ям людей, зокрема за рівнем глюкози та іншими життєво важливими параметрами, а інженер з Москви вживив собі під шкіру NFC-чіп від транспортної карти «Тройка». Тепер він може оплачувати проїзд в будь-якому громадському транспорті столиці одним помахом руки. Але на цьому він вирішив не зупинятись, тож планує в іншу руку вставити чіп від банківської картки.

Тож, зважаючи, на бурхливий розвиток науки і техніки, у недалекому майбутньому варто чекати також і оновлених ЗМІ.

А поки що, нам залишається задовольнятися традиційними джерелами і обирати серед них ті, які задовольнятимуть наші споживацькі потреби.

Особисто я так і не змогла визначитись, що мені більше до вподоби: газети чи журнали, тож вирішила більше не шукати компроміс, а надалі продовжувати купувати обидва видання.

Розмова біля газетного кіоску

Оцініть написане