По нотах особистості

Грищенко Катерина, РЗГ, 4 курс.

Життя захоплює та надихає крутими знайомствами, адже всі люди різні частинки одного цілого, спілкуючись ми доповнюємо світи один одного. Я зустріла цікаву людину. Його звати Володимир, сподіваюсь, інтерв’ю з ним, доповнить і ваш світ.

Розкажи, для початку, де ти навчаєшся?
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Отак от. Або просто КПІ.

Чи мріяв ти туди вступати чи це було просто рішення задля переїзду у Київ?
Звичайно мріяв. Я не бачив альтернативи серед наших навчальних закладів, тому вважав, що КПІ - джерело необхідних знань. Але ні, це не було заради переїзду, оскільки на той момент я вже жив у Києві 8 років.

На який факультет ти хотів вступити?
ФІОТ, але дякувати моєму ЗНО, я не там.

Чи виправдало 4 роки навчання твої очікування?
Знання дають, але, на жаль, їх немає куди застосувати. Це навчання більше тренує, навчає викручуватись, домовлятись, заводити знайомства. На інженера варто йти сюди, але тільки якщо ти свідомо хочеш бути тільки інженером.

Уяви, що тобі дали б можливість зробити вибір знову. Ти б обрав КПІ або взагалі навчання в іншому місті чи навіть країні?
З вірогідністю 90% ні, не вступав би до КПІ. Я б присвятив цей час самоосвіті або курсам. Ні, ну плюси, звичайно, є - метро за півціни (сміється). А щодо освіти в іншому місті/країні, то, звичайно, це цікавий досвід. Наприклад, непогано було б навчатись в Харкові, Львові або Одесі.

Давай трохи віддалимось від теми освіти, не буду питати про магістратуру. Скажи, що ти вважаєш своїм хоббі?
Не люблю це слово. Нема такого «хоббі». Бо «хоббі» - це заняття, яким ти займаєшся постійно. Наприклад, все життя ти ходиш на риболовлю. Все набридає. Тому це можна назвати, радше «те що подобається у даний момент часу».

Тоді скажи, як ти ставишся до вислову: “Найкраща робота - це високооплачуване хоббі”?
Було б непогано, коли те, що ти робиш із захопленням, було відповідне грошовій винагороді, яку ти отримуєш. Якщо від роботи не отримуєш задоволення, то треба кидати це і шукати, шукати, шукати… Не гнатись за грошима.

А як щодо тебе, чи думаєш ти, що зможеш знайти саме таку роботу, чи вже знайшов?
Я в пошуках... Наразі застосовую навички набуті в університеті та ті, які отримав від мого дідуся для створення своїх проектів та ідей. Здебільшого це вироби з дерева і не тільки.

Завершується університет та з’являється більше вільного часу, який можна присвятити пошукам себе. Розкажи, що тебе захоплює або надихає наразі?
Мене надихають працьовиті люди, які не стидаються своєї роботи, якою б вона не була. Роботи які можуть бути не “в тренді”, але ці люди люблять свою справу і це справді надихає. Також, спорт, фотографія.

Яким видом спорту ти займаєшся?
Раніше це був футбол та баскетбол, зараз, в основному, біг. Обожнюю бігати зранку під улюблену музику. Це для мене певний вид медитації, дає волю новим ідеям, думкам та починанням.

А щодо фотографії, ти заробляєш цим чи просто для себе фотографуєш?
Гроші – зло, жартую. Насправді я фотографую рідко, але під настрій і виходить доволі непогано.

А якщо б ти фотографував частіше, не думаєш, що саме це було б твоєю професією?
Професією напевно ні, адже “професія” це занадто голосно. Але цікавим захопленням – неодмінно.

Ти згадав про музику, що можеш сказати про своїх улюблених виконавців?
Напевно все, крім реп музики. Улюблені гурти: 5nizza, Дорн, Сoldplay, Іmagine dragons, hurts та ще різні.

На початку нашої розмови ми обговорювали тему міст і переїздів, чи не міг би ти трохи розповісти про своє рідне місто?
Я люблю своє місто. Кам’янець-Подільський називають квіткою на камені і це, на мою думку, справді, гарне та затишне місто. Проживши однакову кількість часу тут і там, я зробив би свій вибір у сторону маленького міста. Бо в наш час вислів: “Велике місто – великі можливості”, не зовсім в’яжеться із реальністю. Адже є інтернет, за допомогою якою заробляти можна в будь-якій точці земної кулі.

О, щодо будь-якої точки, ти часто подорожуєш?
По можливості, так. В основному Україною, з гарною музикою та хорошою компанією.

А яке місто України, звичайно крім Кам’янця, ти б охарактеризував, як затишне?
Якщо відверто, то з тих у яких був, ніяке не припало до душі. Можливо все попереду.

Дякую тобі за чудове інтерв’ю та наостанок хочу запитати тебе про важливе для сучасної молодої людини запитання. У зв’язку з тим, що все більше людей зазначають, що не люблять читати, що думаєш на цю тему ти?
Читаю, як і всі, мало. Але ставлю перед собою планку, мінімум 10 сторінок на день. Зараз читаю “Гонка лідерів. Підкорення південного полюса”. Ця книга про те, чим відрізняється лідер від керівника та заснована на реальних подіях.