РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА

Світлана Привалова, Владислав Лилик

Країна мрій. Чарівне місто. Саме ці слова спадають на думку, коли згадуєш Львів. А особливо Львів під час Форуму видавців. Він збирає видавництва з усієї України, улюблених і знаних письменників, незнаних, але від того не менш хороших авторів. У ці п’ять днів, коли триває Форум, туди пакуємо валізи і ми. І нас таких немало. Щоб не сказати - до фіга.

Збираючись, варто взяти велику валізу. Не тому що доводиться брати багато речей, ні. Є стійке розуміння, що книги, котрі ти придбаєш на Форумі, доведеться кудись складати. Тому особисті речі займають у кращому випадку лише чверть валізи. А коли все необхідне вже буде зібране, одягаєш теплий одяг, бо осіння погода вже зобов’язує, і вперед.

Біля Вокзальної у Києві надривно співає молодик "Кольщик, наколи мне купола". Фактично він нас проводжає, бо потяг на першій колії. А ми від шансона їдемо до Жадана, Шкляра, Винничука, Дереша, Арєнєва, Херсонського, Вишневського. Україна - така різна. І це прекрасно.

У Львові одразу потрапляєш у суцільну метушню, що нагадує київську, тільки з іншими декораціями. Гості міста точно пам'ятатимуть, що міська влада розпочала ремонт відтинку дороги біля пам’ятника Міцкевичу. Автівкам доводиться шукати інші шляхи, а це у свою чергу, створює затори, котрі до цього у Львові не доводилось бачити.

- Ви сідайте на дев'ятий трамвай. Доїдете до вулиці Сагайдачного. А там недалечко до площі Міцкевича, - радить інтелігентний напідпитку добродій о шостій ранку.

Врешті ми вийшли на Дорошенка. Він певно його і мав на увазі. Пам'ятаєте, як вони сходяться в знаній пісні "Ой на горі та женці жнуть". Десь приблизно так.

Як не дивно, зняти апартаменти значно дешевше, ніж винаймати номер в готелі. Ще й на відміну від готелів, за меншу ціну ви отримаєте більші апартаменти й навіть маленьку плиту, котрою ви все одно не скористаєтесь. Але сам факт!

Розмістившись та привівши себе до ладу після потяга, перед тим, як вирушати на зустріч з улюбленим письменником, круглий стіл, лекцію чи просто на ярмарок за книгами, варто поїсти. Благо, Львів вас з легкістю нагодує. На ваш вибір купа місць. Це може бути або маленьке приміщення, де вас нагодують китайською локшиною чи ресторан італійської кухні. Обирайте на власний смак і гаманець!

Мандруючи містом, створюється відчуття такого-собі Вавилону. Купа людей, котрі йдуть у своїх справах. Тих, хто приїхав на Форум помітно одразу. Вони з книжками в руках чи пакетах, і вони особливо метушливі. Намагаються встигнути всюди, на відміну від звичайних львів’ян. Ще одна категорія людей – міські божевільні. Ці персонажі дають додаткові барви. Драматичні сцени, що розігрує ця публіка, мимоволі викликають посмішку і змушують далі крокувати вже з іншим настроєм.

Одне з головних місць паломництва форумчан – книжковий ярмарок біля Палацу Потоцьких та у Палаці мистецтв на Коперника. Великий двір Палацу та приміщення займають стенди видавництв та книгарень з усієї України та окремі видавництва Польщі та Білорусі.

На території Палацу особливо людяно. Численні відвідувачі намагаються приїхати в перші дні аби встигнути купити книги, котрі, зазвичай, до третього дня Форуму вже майже розкуплені. Просуватись через цю масу важко, а ще важче пробитись до стенду. Але людина, що має терпіння, зможе відвідати кожен з них.

- Дайте книжку свого шефа. Ну хоч якусь. Зелененьку, там де поезії та інтерв'ю. Чи ту жовтеньку, що на поличці.

- Немає жодної, - посміхається А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гівець. - Наш видавець працює над новим матеріалом. То каже, що буде щось доповнене. Але коли? Ви підіть йому і скажіть.

Іван Малкович для нас рідний. У театрі його зустрічали якось, виставу за мотивами його творів дивилися, книжки (Ліна Костенко, Андрухович, Позаяк, Жадан, Шекспір у виконанні патріарха, Андерсон) - все це у нас є. Тому взагалі відчуття, що ми близько знайомі.

На вітання і побажання почитати щось із його творів пан Іван привітно посміхається. І ще додає, що важливо чути від хороших читачів подібні речі.

Серед відвідувачів багато знайомих облич. Тут Бенюк, там Жадан. З рюкзаком за спиною поспішає усміхнений Дереш. Оксана Караванська неспішно оглядає стенди. Мартін Содомка старанно підписує книжки. Володимир Арєнєв бажає нам добра розчерком на "Пороху із драконових кісток".

Ольга Фреймут щось презентує - людей тьма. Дмитро Лазуткін стрімко перетинає хол. Олександр Бойченко читає тексти. Борис Херсонський підписує книжки.

Наталка Гуменюк та Андрій Сайчук, Данило Яневський, Костянтин Грубич. "Журналісти-журналісти",- як співає Матвійчук.

Продавці намагаються вмовити потенційних покупців. Особливо відзначаються автори книг, котрі самі продають власний продукт інтелектуальної праці. Вони намагаються вас переконати купити книгу, якщо навіть ця тема вас раніше особливо не цікавила.

Одна з небезпек ярмарку – завчасна купівля книги. Краще пройтись по всій території і визначитись, які книги найбільше сподобались, і лише потім купувати. Повірте, це надзвичайно цінна порада. Бо немає сумнішого в ці дні, ніж витратити усі кошти, а потім побачити якусь особливу книгу, і ходити кусати лікті від того, що не можеш її придбати.

В останній день Форуму Палац мистецтв на Коперника так само жвавий. Але ми скучаємо, ще навіть не поїхавши. На вході біля стенду Старого Лева височіє над іншими відвідувачами молодий красень. На ньому стильно поєднано кілька відтінків сірого, майстерно зав'язаний шарф. Я принципово зазираю через плече, щоб побачити назву книжку, яку він тримає в руках. Рожева "Стильна книжка для панянки" Оксани Караванської. "Це дуже логічно, зважаючи на його метросексуальний вигляд,"- думаю собі я. Україна - вона така різна в своїх літературних, і не тільки, смаках. І це прекрасно!