Добровільне рабство

Дарина Риженко, 1 курс.

Саме так можна охарактеризувати ставлення фанатів до предметів свого обожнювання

Вона завжди, не жалкуючи тіней обводить очі чорним кольором, а губи фарбує у яскраво-червоний. Ця моя подруга ніколи не слухає, коли кажуть, що можна і скромніший мейк-ап. Але це не про неї. А ще вона завжди посміхається із стиснутими губами, бо соромиться щілинки між двома передніми зубами. Хоча ні, якщо подумати, то в неї є ще одна слабкість, вона безнадійно закохана в одного з учасників пісенного конкурсу Євробачення. Марина постійно про нього говорить, а всі її стіни заполонили постери із зображенням цього співака. Вдома, у школі, на вулиці вона голосно (і, до речі, дуже фальшиво) наспівує його пісні. Так, інколи на неї дивляться як на божевільну. А останнім часом навіть засіла за вивчення рідної для її кумира норвезької мови. Фанатка чи фанатичка?

Взагалі, фанатизм – це сліпа прихильність якоїсь ідеї, відданість їй всім єством. Особисто я не розумію, як щось може затьмарити розум настільки, щоб повністю втратити голову.

“До речі, у міжнародній класифікації хвороб фанатизм зазначається як психічний розділ, відхилення від норми, яке потрібно лікувати психологічними методами. Виділяється сім видів фанатизму: релігійний, політичний, ідейний, фанатизм здоров'я, науковий фанатизм, спортивний виділяється в окрему групу, фанатизм у сфері мистецтв. Три види з названих є найбільш поширеними: релігійний фанатизм (культи, секти, психічно хворі люди), спортивний (найчастіше футбольні вболівальники) і фанатизм мистецтва (коли об'єктами поклоніння є артисти, актори та інші служителі мистецтва)”, – розповідає Маргарита Мельникова, доктор психологічних наук.

“Щодо впливу фанатизму на того, хто є його жертвою, слід сказати, що воно практично завжди негативне. З одного боку, добре, коли у людини є стимул, щось, чим він по-справжньому захоплюється. Але якщо це захоплення переходить межі і затьмарює собою всі інші сторони особистості, починається її деградація. Тому фанати - люди, часто, обмежені, - говорить Гусєв Семен Андрійович, кандидат психологічних наук та практикуючий психолог .- На жаль, дуже складно дати якісь рекомендації для боротьби з фанатизмом. Головне, щоб людина сама усвідомив свою "одержимість" і захотіла від неї позбутися. Але, як правило, самі фанати не схильні вважати себе такими, і вже тим більше, позбутися своєї "залежності". Тому їх близьким слід всіляко не допускати подальшого розвитку фанатизму, ні в якому разі не дозволяти концентрувати всю увагу на одному об'єкті, вміти переключати його на інші сфери. На жаль, слід враховувати і те, що фанатизм так само може переключатися з одного об'єкта на інший. Легкі стадії можуть, однак, пройти самі по собі, а на більш серйозних може знадобитися допомога фахівця” .

”Не потрібно боротися з фанатизмом, його потрібно лікувати. Фанатизм - це ознака нескомпенсованої психіки, коли одна з ідей тяжіє над всіма іншими, виходить на перший план. Таким людям треба допомагати. Треба пояснювати, що світ набагато багатший і багатовимірніший, ніж одна тільки ідея. Фанатизм - це сліпа прихильність до чого-небудь, і знищити його може тільки - осмислене сприйняття світу”,– так коментує цю проблему письменниця Марія Арбатова.

Що ж, сподіваюся, що у моєї подруги ії особливе захоплення не переросте у крайню форму фанатизму та одержимості, а почне поступово згасати й залишиться у підлітковому віці… Але щось корисне вона для себе таки винесла – принаймні вивчить ще одну мову.

Схожі новини

Коментарі

Додати коментар

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера

Добровільне рабство

Оцініть статтю