У машині Івана чисто, затишно та пахне ваніллю. У бардачку Ви обов’язково помітите USB, щоб підключити власний гаджет і послухати музику, яка до душі. Окрім того в цьому таксі Ви неодмінно знайдете приємного та доброзичливого співрозмовника. Сьогодні мені випала можливість поспілкуватися з таксистом Іваном - людиною, яка вже 12 років підвозить усіх охочих у будь-який куточок Києва.
- Розкажіть, будь ласка, чому Ви обрали саме професію таксиста?- Особливу любов до автомобілів я перейняв від свого дядька, який був за кермом постійно. Власне, я з самого дитинства мріяв стати саме таксистом. Навіть на запитання, коли планую одружуватись, у мене була одна незмінна відповідь: «Поки машину не куплю - не одружусь».
- Які риси характеру, на Вашу думку, мають бути присутні в кожному таксисті?- У першу чергу, це стресостійкість та бажання допомагати людям. Також я вважаю, що таксист повинен бути відкритим і вміти легко йти на контакт. Адже одна з переваг цієї роботи - це спілкування з цікавими людьми, різними за віком, професією та навіть культурою.
- Як часто стається так, що робочі стосунки «пасажир - таксист» переростають у більш близьке спілкування?- Не скажу, що дуже часто, однак періодично це таки відбувається. Таксі - це завжди непередбачуваність. Скажімо, ти хочеш заїхати додому, щоб відпочити. Але ні - вже через 15 хвилин ти їдеш з чарівною дівчиною і вона залишає тобі номер телефону, щоб продовжити знайомство.
- За всі роки роботи в таксі яка подія «в дорозі» запам’яталася Вам найбільше?- Одного разу я підвозив чоловіка та попросив його розплатитись за послуги ще під час проїзду. Проте грошей у пасажира не виявилось. Саме тому він … вистрибнув з машини просто на повному ході, при швидкості не менше 50 кілометрів за годину! Такого відчайдуху я запам’ятав надовго.
- Які ще неординарні пасажири Вам траплялися?- Їх було стільки, що так одразу й не згадаєш. Іноді зранку ти спокійно підвозиш пасажира на роботу, а вже цього ж вечора везеш знервовану дружину зі спідньою білизною чоловіка до ворожки. І таке бувало. (Сміється). Доводилось мені обслуговувати й відомих особистостей: соліста ТНМК Олега «Фагота», маленьку зірку шоу «Україна має талант» Діану Казакевич, співачку Іларію.
- Що в поведінці пасажирів може викликати у Вас негативні емоції та спричинити відмову від обслуговування?- Якщо людина перебуває у стані алкогольного сп’яніння або поводиться агресивно - їй не місце в моєму таксі. Таксист зобов’язаний бути хорошим психологом, оскільки кожен пасажир сканується за багатьма параметрами: тверезість, адекватність, гарантія оплати. Іноді я відмовляюсь від замовлення вже за голосом у телефоні. Таксі - це хороша школа життя.
- Наскільки небезпечною є робота таксиста?- Професія таксиста вважається однією з найбільш небезпечних професій у світі. Ти завжди знаходишся спиною до пасажира й не знаєш, чого від нього очікувати. У кожного таксиста були випадки, які загрожували смертю. Наприклад, мого колегу та товариша намагались вбити ударом ножа в шию. На щастя, лезо зблиснуло в дзеркалі, він підставив руку та прийняв удар на неї.
- Обираючи між більш безпечною роботою й таксі, що б Ви обрали, і чому?- Чим би я не займався, таксі завжди буде моїм хобі. Мрія дитинства, а за неї ще й гроші платять! У цій професії жоден день не буває схожим на попередній. Це незалежність та насолода життям. Вечірній Київ з краплями дощу на вікнах, вогні нічого міста, приємна музика в динаміках… У таксі присутня особлива романтика, від якої дуже важко відмовитись.
Фото: Ольга Лук’янчук