«Особливе» в роботі київського водія

Сергій Андрущак розповів про деталі сучасних буднів професійних водіїв громадського транспорту. Водій київського маршруту №465 - нетиповий приклад чемності та любові до власної справи.

- Чому Ви обрали професію водія?
- Відверто кажучи, мені подобається цим займатися. Мій батько був водієм і завжди розповідав цікаві історії зі своїх робочих буднів. Саме тому процес водіння для нас – це певна сімейна стихія.

- Що б Ви хотіли змінити у транспортній системі Києва?
- Мені, як і більшості українським водіям, хотілось би розставити крапки над «і» у випадку з пільговиками. Набридло чути претензії на свою адресу, адже нашої провини в даній ситуації немає. Громадяни ніби й розуміють, що претендувати на широкий асортимент пільг вони не мають, проте завжди знаходяться виключення. Особливо це стосується пенсіонерів.

- Як Ви відповідаєте на грубість з боку пасажирів у таких випадках?
- Моя задача – просто промовчати. Люди завжди входять у маршрутку зі своїми проблемами та настроями. Вони забувають про те, що ми такі ж люди, як і вони. Проте не можна відповідати образою на образу. Мені не потрібні зайві проблеми, до того ж я відношуся до класу «етичних» водіїв.

- Наскільки часто Вам доводиться роз’яснювати ціну на маршрут?
- Я вже звик до подібних запитань та стараюся не звертати на них уваги. Проте коли трапляються такі ситуації, то кажемо відверто, що це не наша забаганка і ми за це не відповідаємо. Якщо ж від нас вимагають квиток, то ми його надаємо, адже в ньому вказана реальна ціна.

- Чи вдається Вам знаходити можливості, аби відволіктися у робочий час? І які?
- Насправді, в мене бувають ситуації, коли хочеться розважитися зі своїми колегами. Наше спілкування не обмежується світськими розмовами за кавою посеред зупинки. Інколи ми змагаємося з конкурентами на швидкість, тобто набираємо пасажирів та чимдуж прямуємо до наступної точки. Хто доїде швидше, той і переможець.

- Якби Ви мали можливість змінити своє місце роботи, Ви б нею скористалися?
- Будні сучасного водія виглядають не зовсім так, як я уявляв їх у дитинстві. Проте життя змушує мене з цим миритися. Хоча відкрию Вам свій невеличкий секрет: є у моїй роботі щось особливе, і поки я не готовий з нею прощатися .

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Про що думає чоловік за кермом
• Олександр Кулібаба та особливості інтерв’ю в ділових медіа
• «Інтерв’ю пропускається через себе», - Олександр Кулібаба
• Як говорити з експертом?
• «Ми маємо керувати інтерв’ю, а не інтерв’ю нами» - Олександр Кулібаба
• Як змусити експерта заговорити
• Олександр Кулібаба: «Досвід + ґрунтовна підготовка - формула вдалого інтерв’ю»
• Не лише вином добра... Репортаж.
• Чому українці бояться Путіна, або балачки біля МЗС. Репортаж.
• День сім’ї. Репортаж.