Розбійницький корабель вільно курсує Україною (2 варіант)

Варіант 2

Кінопірати у нашому домі

“Відеозйомка при перегляді фільму суворо заборонена. Правопорушники караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на два роки”.

Такими словами лякають глядачів перед переглядом кінострічки. А вони тільки іронічно усміхаються. Кожен знає, що достатньо зайти в Інтернет - і фільм на твоєму екрані. Піратські копії давно стали невід'ємною частиною вітчизняної кіноіндустрії. Невже законодавство України безсиле перед інтернет-піратами?

Не зовсім. Дану сферу регулюють Кримінальний кодекс України
(Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав) та Закон України «Про авторське право та суміжні права». Плюс міжнародні договори, за якими захищаються права не тільки вітчизняного виробника, а й закордонного. (Наприклад, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів) Усі вони написані правильно і відповідають світовим стандартам. Проблема в тому, що їх ніхто не дотримується. Відсутність ефективної системи захисту прав нівелює кожне слово закону.

Кінопіратство проникло в Україну так глибоко, що вона стала першою у світі за рівнем використання піратсього контенту (за рейтингом Міжнародного альянсу інтелектуальної власності).

Боротьба з порушниками ускладнюється тим, що людям зручно використовувати піратські версії фільмів. Вони значно дешевші (в інтернеті взагалі безкоштовні) за ліцензійні диски, не вимагають великих зусиль для пошуку, з'являються одразу після прем'єри (а іноді й до), стають рятівниками для тих, хто не має можливості піти до кінотеатру. До того ж у всесвітній мережі можна подивитися заборонені фільми.

Сприяє розвитку кінопіратства й простота у виробництві. Для цього потрібно мати всього-на-всього відеозаписувальний пристрій та комп'ютер. Ну а керівники інтернет-сайтів з радістю візьмуть ваш запис, так як це гарантує збільшення кількості відвідувачів. Законопроект, який передбачав обов’язок провайдерів розкривати на запит правоохоронних органів інформацію про їх користувачів мав серйозний спротив електронних ЗМІ, і так і не був прийнятий.

В сучасних реаліях піратам легко вдається уникнути покарання. Навіть якщо правопорушника ловлять на “гарячому” він може розбити відеозаписуючий пристрій і тоді довести його вину буде практично неможливо. Також допомагають уникнути відповідальності хабарі.

Пам'ятати потрібно про те, що розвиток кінопіратства приносить збиток не кожному з нас, а усім, хто задіяний у процесі створення, відтворення і розповсюдження запису фільму. Коли в інтернеті стрічка з'являється швидше офіційної прем'єри, то втрати компанії-виробника вимірюються мільйонами. Навіть найприбутковіший фільм в історії кінематографа “Аватар”, через піратів втратив $210 мільйонів. Його скачали 21 млн разів.

Розповсюджувачі у свою чергу не отримують відповідного прибутку та втрачають частину потенційних покупців. Покупці – з одного боку, мають комерційну вигоду, купуючи дешеві піратські твори, а з іншого – користуються неякісною продукцією (в більшості випадків). Держава ж у свою чергу не отримує відповідних відрахувань до бюджету в результаті чого скорочуються видатки на культуру.

Але повністю звинувачувати кінопіратів у втратах не можна. В Україні погано працює механізм купівлі закордонного кіно. Часто дати кінопрем'єр відстають від світових на день, а іноді на тижні чи роки. Цього часу кінопіратам більш ніж достатньо, щоб отримати копію в іноземних колег, перекласти українською мовою та поширити в мережі. Зрозуміло, що інтренет-користувач радше подивиться фільм у гіршій якості, але швидше та безкоштовно, ніж чекатиме офіційного показу в кіно і купить квитки. Та й не кожен має взагалі можливість піти в кіно. Кінотеатри є тільки у великих містах. Для інших, піратські копії - єдина можливість переглянути фільм.

Також варто взяти до уваги й те, що вибір кінострічок в нашій державі ну дуже бідний. Його ніяк не порівняти із закордонними каталогами. Більшість фільмів просто не потрапляють в український кінопрокат. А в інтернеті обирай який хочеш.

Все це впливає на відвідуваність кінотеатрів. Справжніми кіноманами в Україні є всього 1 % населення. Вони ходять в кіно 1 раз в місяць. Це при тому, що 85% взагалі не відвідують кінотеатрів. Тоді як у всесвітній мережі ледь не кожен користувач дивиться хоча б один фільм на тиждень.

З власного досвіду можу сказати, що кіно відвідую дуже рідко: тільки 1-2 рази на півроку. На це є різні причини: нестача часу, відсутність цікавої кінострічки, малий вибір, небажання платити за те, що й так доступне безкоштовно і т. і. Піратські копії доступні цілодобово і я можу дивитися хоч по кілька фільмів в день. Незаконне отримання цих стрічок жодним чином не перешкоджає обрати з безкінечного переліку саме те, що мені підходить і натиснути “Play”.


Варіант 1

“Відеозйомка при перегляді фільму суворо заборонена. Правопорушники караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на два роки”.

Такими словами лякають глядачів перед переглядом кінострічки. А вони тільки іронічно усміхаються. Кожен знає, що достатньо зайти в Інтернет - і фільм на твоєму екрані. Піратські копії давно стали невід'ємною частиною вітчизняної кіноіндустрії. Невже законодавство України дійсно безсиле перед інтернет-піратами?

Не зовсім. Дану сферу регулюють Кримінальний кодекс України
(Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав) та Закон України «Про авторське право та суміжні права». Плюс міжнародні договори, за якими захищаються права не тільки вітчизняного виробника, а й закордонного. (Наприклад, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів) Усі вони написані правильно і відповідають світовим стандартам. Проблема в тому, що їх ніхто не дотримується. Відсутність ефективної системи захисту прав нівелює кожне слово закону.

Кінопіратство проникло в Україну так глибоко, що вона стала першою у світі за рівнем використання піратсього контенту (за рейтингом Міжнародного альянсу інтелектуальної власності).

Боротьба з порушниками ускладнюється тим, що людям зручно використовувати піратські версії фільмів. Вони значно дешевші (в інтернеті взагалі безкоштовні) за ліцензійні диски, не вимагають великих зусиль для пошуку, з'являються одразу після прем'єри (а іноді й до), стають рятівниками для тих, хто не має можливості піти до кінотеатру.

Сприяє розвитку кінопіратства й простота у виробництві. Для цього потрібно мати всього-на-всього відеозаписувальний пристрій та комп'ютер. Ну а керівники інтернет-сайтів з радістю візьмуть ваш запис, так як це гарантує збільшення кількості відвідувачів. Законопроект, який передбачав обов’язок провайдерів розкривати на запит правоохоронних органів інформацію про їх користувачів мав серйозний спротив електронних ЗМІ, і так і не був прийнятий.

В сучасних реаліях піратам легко вдається уникнути покарання. Навіть якщо правопорушника ловлять на “гарячому” він може розбити відеозаписуючий пристрій і тоді довести його вину буде практично неможливо. Також допомагають уникнути відповідальності хабарі.

Пам'ятати потрібно про те, що розвиток кінопіратства приносить збиток не кожному з нас, а усім, хто задіяний у процесі створення, відтворення і розповсюдження запису фільму. Коли в інтернеті стрічка з'являється швидше офіційної прем'єри, то втрати компанії-виробника вимірюються мільйонами. Розповсюджувачі не отримують відповідного прибутку та втрачають частину потенційних покупців. Покупці – з одного боку, мають комерційну вигоду, купуючи дешеві піратські твори, а з іншого – користуються неякісною продукцією (в більшості випадків). Держава ж у свою чергу не отримує відповідних відрахувань до бюджету в результаті чого скорочуються видатки на культуру.

Очевидно, що Україна поки програє боротьбу з піратами. На даний момент перемогу в цьому спарингу здобувають саме вони. Держава без підтримки громадян до реваншу поки не готова.

Залиште Ваш коментар після вибору варіантів тексту.

Оцініть написане (можна вибрати декілька варіантів)

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Варіант 1 кращий

Варіант 2 кращий

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Вистава «Патологія» в Чорному Квадраті
• Нема еліти там, де її малюють
• Cамовираження на користь самозбереженню
• Бабусин «фольклор» - давай до побачення
• Сильніше, хитріше, розумніше.
• ЯК БУЛО В ЛИХІ 90-ТІ: ПРЯМА МОВА
• Фільм Девіда Ейра «Лють». Рецензія.
• Андрій Куликов: Журналістам зараз доводиться не з’ясовувати правду, а воювати за неї
• Історія одного солдата
• Писати так, щоб людям сподобалось