Фільм Девіда Ейра «Лють». Рецензія.

Тамара Істоміна, 2 курс

Паніка й істерики, убивства і крики, відвага та мужність. Це війна. Війна Девіда Ейра, втілена в його нову стрічку «Лють». Це не новий погляд на причини Другої світової, і не відкриття про її перебіг. Це просто історія американських танкістів (одних з численних). Картина, що за версією журналістів стане одним із претендентів на «Оскар» за кращий фільм поточного року, особливо актуальна для сьогодення.

Дії відбуваються у Німеччині квітня 1945-го року. Перемога антигітлерівської коаліції вже близька, проте німецькі сили мобілізують всіх чоловіків, жінок, дітей і відчайдушно продовжують бої. Американські танки поступаються німецьким, а тому танкові війська США несуть великі втрати.

«Лють» - напис на башті одного з танків моделі «Шерман». Його доля та доля екіпажу - в центрі цієї історії. Пастор (Шайа ЛаБаф), Гордо (Майкл Пенья), Греді (Джон Бернтал) та їх командир, сержант Дон (Бред Пітт), неодноразово були єдиними, які залишалися живим після бою. Проте до них приєднується новобранець Норман (Логан Лерман), і це стає справжньою проблемою. Команда Дона отримує нове завдання, в ході якого вони мають протистояти німецькому батальйону, що значно перевершує їх кількісно.

Загалом режисер змальовує типовий чоловічий колектив: справжня дружба, цілковите порозуміння, жарти, розмови про кохання та секс. Весь фільм пронизаний релігією: численні хрестики, що висять на танках та всередині них, Біблія, яку читають і цитують солдати. Війна вбиває всі ілюзії, крім тієї, що неможливо перевірити. Для загартованих болем чоловіків, що бачили сотні смертей, єдиною надією лишається віра. Неможливо не помітити їхні очі: здається, що в них весь час стоять сльози.

На відміну від інших фільмів про війну, ця картина не має жодного політичного підтексту: ані американської символіки, ані російських розвідників.
Девід Ейр не вперше пише власний сценарій. У нього за плечима такі успішні роботи, як «Форсаж», «Тренувальний день», «Патруль». Проте зазвичай він працював з кримінальними бойовиками та трилерами, а «Лють» - перший історичний бойовик у кар’єрі режисера.

Складно знайти зауваження і до акторської гри. Зірки сучасного кінематографу Бред Пітт та Шайа ЛаБаф грають професійно і переконливо. Майкл Пенья та Джон Бернтал – не поступаються зірковим колегам. Логан Лерман, що поступово підкорює світ кіно, також додав до своєї фільмографії ще одну вдалу роботу.
Не можна не відзначити музичний супровід до картини. Композитор Стівен Прайс, що працював над музикою до «Гравітації», передав усі відчуття та настрої воєнного часу. Крім того, протягом усього фільму чуються звуки канонади. Це створює атмосферу тотальної й всюдисущої війни.

Ейр показує лише один з багатьох подвигів часів Другої світової війни. Проте саме на таких героїчних епізодах будується спільна перемога. «Всі хочуть миру, та життя брутальне», - стверджує сержант Дон, і з його словами складно не погодитись. Будь-які приватні проблеми нівелюються поряд із війною, єдиним прагненням стає – мир. Історію не перепишеш, але перед тим як наробити помилок, завжди можна зупинитись.

Фільм Девіда Ейра «Лють». Рецензія.

Оцініть написане