Нема еліти там, де її малюють
Лісовик Світлани, 2 курс.
Сучасне мистецтво – гра?
«Ви дійсно це розумієте чи лише хочете здаватися інтелектуалами?» - ось яке запитання кортить поставити тим, хто з розумним обличчям ходить поміж витворів сучасного мистецтва. Не розуміти немодно, зрозуміти майже неможливо, тому треба «шукати сенс» - соромно ж перед «елітною» публікою! І ніхто не думає над тим, що нині мистецтво, на жаль, перетворюється на іграшку суб’єктивного світосприйняття того чи іншого художника. Людина, якщо їй не розтлумачити витвір, не зрозуміє його, тому що її асоціативний ряд і відчуття інші.
На захист художників Ернст Гомбріх у книзі «Історія мистецтва» писав: «Глядач-початківець … хоче милуватися майстерним зображенням речей. Йому найбільше подобаються картини, які виглядають «як реальне життя»… Відступи від натури, характерні для сучасного мистецтва, викликають безліч нарікань і суперечок … хоч би як ми ставилися до сучасних художників, в одному можна не сумніватися - малювати «правильно» вони вміють.» З ним важко сперечатись. Але все було б добре, якби він сказав це про мистецтво саме ХХІ століття, а не про Пікассо і Дюрера.
Гоніння за новими та незвичними способами вираження вже стало самоціллю і почало витісняти головну думку твору. В такі моменти не зрозуміло, заради кого митці створюють свої шедеври – заради себе («я так бачу») чи заради світу. На жаль, останнім часом все більше й більше «я так бачу», а ті, хто не розуміє таких от чуттєвих порухів тонкої постмодерністської душі, автоматично стають «не зовсім розумною сірою масою». Звісно, серед витворів сучасних митців є чимало гідних уваги. Але, на мою думку, якщо певний твір, скульптура чи картина взагалі не піддаються аналізу, не викликають почуттів, не надихають, то не треба зображати захоплення і «шукати сенс» там, де його немає. Навіть серед витворів мистецтва повинен бути своєрідний природний відбір. Інакше у його деградації будемо винні усі ми.
Фото з http://art-lutsk.at.ua/?page2
Схожі новини