Чому я досі не…? - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"
Привіт. Мене звати Яна. Мені 30. Я люблю класичну літературу, обожнюю Шопена і готувати рибу під винним соусом, коли мені сумно. Шукаю чоловіка такої ж тонкої душевної організації, здатного розвіяти безвихідь моїх самотніх вечорів.
Знаєте, про що я думаю, коли бачу оголошення подібного типу. Що якщо коли-небудь в 30 мені в голову прийде текст подібного штибу я або застрелюсь , або заведу кота.
А тепер, коли Ви захотіли читати далі мою писанину, поговоримо серйозно. Оголошення оголошеннями і можна висміювати їх скільки Вам заманеться та насправді такі повідомлення віддзеркалюють одне – проблему самотності людини. Не від хорошого ж життя тобі заманулось публічно оголосити про те, що ти сама, одна, у тебе більше нікого немає і ніхто тобі не зробить кави, ніхто не принесе її в ліжко – вставай, іди і роби сама. (Тут був справжній надрив і в тих, у кого слабкі нерви, уже почали подумки проклинати всіх подруг, які вийшли заміж раніше і нарікати на свою нелегку долю). Так, самотність абсолютно не залежить від кількості людей, які тебе оточують. Згадайте хоча б Маркеса і його «100 років самотності» - там їх стільки було, що і чорт голову зломить але це не заважало їм бути цілковито відстороненими одне від одного.
Знаєте, в чому найбільша проблема людей? Вони лінивіші за лінивців. Це ж треба, подумаєте Ви, мені зараз встати з свого улюбленого дивана, де навіть уже на подушці відбився навіки слід від моїх сідниць, піти кудись і зробити щось для СЕБЕ, навіть не для когось. Та ні, занадто багато рухів – почну з понеділка. А що ж говорити про стосунки з іншою людиною, про чуже життя, входячи в яке, ти не лише маєш брати, а й віддавати щось, зокрема і місце на своєму любому дивані. Багато людей до цього просто не готові, тому перш ніж писати слізне оголошення про самотність , подумайте про те, що маєте і чи можете ви цим поділитися, чи готові поступитися своїми принципами заради комфорту іншого, чи готові миритися з чужими звичками і прийняти когось з його «тарганами» в голові, чи готові ви взяти таку відповідальність на свої плечі?
Це до пункту про застрелитись, що ж стосується кота, то це чудова нагода перевірити свою здатність піклуватися про когось іншого, крім себе. Цей то точно вас не зрадить і буде радий помуркотіти, потертися об вашу ногу і підняти вам настрій, яким би він поганим не був (звичайно, якщо ви не істеричите і футболите ногами у злобі все, що трапляється вам на очі). Можливо й Хемінгуей написав стільки хороших книг і став лауреатом Нобелівської премії, бо його кіт не дозволяв великому письменнику покинути його і себе напризволяще і застрелитися. Отож, якщо не знаєте з чого почати – почніть з кота!
Схожі новини