реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Чому варто видалити Pou з телефону - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"
Чому варто видалити Pou з телефону -

Чому варто видалити Pou з телефону - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"

Анна Савчук, 4 курс, ВСР.
Мережа кишить повідомленнями про перенасичення технологіями й певним чином сурогатність сучасного життя. Звідусіль лунають заклики про необхідність частіше вириватися крізь тенета провідних та безпровідних сполучень. Ми сприймаємо, розуміємо, авжеж погоджуємось, але продовжуємо гортати новинну стрічку. “А звідки ж інакше брати цю інформацію, як не в Інтернеті?” Гаразд, залишимо це темою окремої дискусії, а поговоримо про те, що мінімізація цієї своєрідної сурогатності і є чи не найпершим виходом із проблеми.

Наприкінці ХХ ст. - початку ХХІ ст. чи не кожна дитина, підліток, навіть подекуди доросла людина мала дивний невеликий пристрій, який постійно хотів гратися і їсти — тамагочі. Бум на китайські пискавки спав через деякий час, але з розвитком мобільних додатків тамагочі більш ніж успішно переродився у Pou.

Pou — “космічний прибулець”, що зовні нагадує картоплину, живе у мобільній аплікації. Він перебуває з людиною весь час, коли телефон поруч, іншими словами, майже постійно. Примітивний піксельний тамагочі трансформувався у повноцінну сучасну мобільну гру. Оскільки сьогодні діти майже з пелюшок починають занурюватися у світ мобільної техніки, знайомство з Pou, як і колись раніше з тамагочі, теж відбувається надто рано. Дитина швидко звикає до кумедної й ні до чого не зобов’язуючої гри, що й казати — немало дорослих періодично перевіряють, чи не зголоднів їх мобільний прибулець.

Тамагочі, гра Pou та подібні їм симулякри домашніх улюбленців не просто безцільно забирають наш час, а й завдають спершу непомітної шкоди. Граючись у таку гру, в людини поступово атрофується справжнє відчуття відповідальності за тих, кого вона приручає чи то “приручає”. По суті, все береться в такі “лапки” — і справжнє відчуття, що існує хтось беззахисний, хто тебе любить і завжди чекає, і відчуття, що ти справді потрібен. Що й казати — ніхто не муркне й солодко не потреться або не оближе долоню після годування — тільки набридливий писк, що ітерація з додатком була успішною.

Звісно, ніхто не потребуватиме справжньої допомоги і ранкових прогулянок, у кількатисяч разів легше натиснути одну кнопку, аніж збиратися і йти кудись, коли зовсім того не хочеться. ТАК. І набридати ніхто не буде, коли тобі не до того, згорнув додаток — і все, ніби нікого й нема! Але чи справді хочеться саме так? І чи насправді хочеться, аби одного дня на екрані з’явився кількабітний хрестик, а ти згорнув чи видалив додаток, ніби нічого не сталося? Бо нічого й НЕ СТАЛОСЯ. Як і до того, і під час — бо нічого й не було, то звичайна ілюзорна гра на телефоні, а не справжня тварина. Чи справді хочеться це несправжнє розповсюджувати й на наших рідних пухнастих створінь?

Видаліть Pou й інвестуйте у непідробні емоції й переживання, піклуючись за справжньою тваринкою. Вчіть дітей і самих себе брати відповідальність за тих, кого ми приручаємо, винагородою за це буде щира відданість і любов домашнього улюбленця, а не черговий пискучий звук і 20 Мб оперативної пам’яті вашого телефону.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
День відкритих дверей ІЖ 12 листопада! Київ, вул. Мельникова, 36/1
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
Секрети щедрих городів
Роби, що любиш і люби те, що робиш!
Таксист на «Кадилаці»
Возить – дело женское
Переродження або ReБорн
Власний досвід перетинання кордону
«Лісник» за кермом
Ответственный за наши жизни
“Навіть заради грошей не готовий терпіти”
ЧОРНОБИЛЬСКА КАТАСТРОФА ОЧИМА ВОДІЯ АВТОБУСУ
Справжня чоловіча професія
"Для повного щастя маю практично усе"
Водій маршрутки, якому бракує уваги
Обережно! Освічені водії на дорогах!
Пам’ятка молодим КУР’ЄРистам
Перевезення поза правилами
Дорожня романтика
Водій комбайну це вам не кермувальник «мерседесу»
“наши дороги - минное поле”
"Поезія на тлі війни. Війна на тлі поезії"
Мистецтво в бронзі
Бесіди з богемою про богему
Сергій Казарян — музикант-початківець, закоханий у журналістику
Віктор СКРИПНИК: "У карти з гравцями не граю"
«Шахтар» програв, але переміг «Ворсклу»
Мій тренер каже, що ми йдемо семимильними кроками до успіху
Передювілейна "Журвесна": як це було + pdf версія
«У науці треба кохатися» – фізик Андрій Боднарук
Встигнути все
Подолян: «Нові люди і подорожі - це те, що робить з мене того, ким я є»
Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз
Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші
Залишки Ілліча
Незалежний наркоман
(044) 481-45-61