Нерозказана історія Соні Кошкіної. Рецензія на книгу.

Революція Гідності породила не тільки нове суспільство, а й нову еліту. Тепер кожен бажає показати своє бачення тих історичних подій, які змінили нашу країну назавжди. Кількість написаних книжок і намальованих картин уже й не порахуєш. Не оминуло стороною бажання розповісти про події 2014-2015 років і Соню Кошкіну, шеф-редактора LB.ua. Журналістка написала свою першу книгу – «Майдан. Нерозказана історія».

Ще до самого виходу книги багато близьких друзів Соні анонсували її роботу, наголошуючи на тому, що це головне розслідування подій революції. Можна з ними погодитися, адже до цього всі книги, які виходили, здебільшого були добірками різних фотографій та постів із соціальних мережах. У своїй роботі Соня Кошкіна спробувала розібратись у кулуарних процесах, що супроводжували та визначали долю революції. І тут виникає головне питання – чи змогла журналістка знайти відповідь на таке важливе для українського суспільства питання: що взагалі відбулося взимку минулого року і як усе ж таки майдан зміг перемогти режим Януковича ?

Авторка поділила книгу в хронологічному порядку на чотири частини: «Листопад-грудень 2013» (16 глав), «Січень 2014» (7 глав), «Лютий 2014» (13 глав) та «Відкриті рани» (4 глави). Уже в останньому розділі Соня Кошкіна торкнулася теми окупації Криму та початку АТО на Донбасі. Важливою главою є ексклюзивне інтерв’ю з Олександром Януковичем, якого вважають одним із головних постатей, які причетні до розгону студентів на Майдані та масових розстрілів на Інститутській. Великим плюсом є те, що на початку кожного розділу авторка спочатку викладає хронологію подій, щоб читач уже мав уявлення, про що саме буде йти мова.

Книгу вирізняють такі елементи: пряма мова осіб, які взяли участь у революційних подіях, але знаходились по різні сторони барикад – політиків, бізнесменів, громадських діячів ( у деяких главах замало їхньої думки було подано) і журналістів. Авторське бачення подій на Майдані та в кулуарах, її оцінки, переживання і т. д. Інколи власне авторські судження надають ефекту неточності. Не вся інформація достовірна на 100%, мало документів. Незважаючи на те, що журналістка намагалася подати інформацію з різних сторін (так звані, опозиціонери і регіонали), вийшло трохи однобоко. Адже ми знаємо, що, хоч ці люди були опонентами на майдані, в реальному житті багато хто з них дружить і сьогодні. В описі не вистачає думок простих активістів, людей, які творили історію. Інколи їхні твердження є вагомішими, ніж політиків.

Стиль написання… Незважаючи на те, що Соня Кошкіна вперше написала книгу, вона змогла цікаво подати її. Тут уже відіграє велику роль багатий досвід в написанні журналістських матеріалів. Написано легко, просто. Ті, хто вже знає, як пише Соня Кошкіна, мене зрозуміють, а ті, хто не читає LB.uа і не бачив матеріалів авторки, будуть здивовані (приємно чи ні, вирішувати вже вам). Поясню чому. Журналістка часто використовує власні неологізми, цікаві скорочення та в деяких моментах – забавні ліричні відступи. Сподобалось те, як авторка використовує певні маленькі деталі, які в результаті є доцільнішими, ніж довгі нудні описи. Наприклад, спогад про розстріли на Інститутській: «Вы знаете, что такое п-о-с-к-а-л-ь-з-ы-в-а-т-ь-с-я на крови?» Часто автор подає інформацію як 3-я особа і, продовжуючи вже цю думку, ідентифікує себе із Майданом та говорить «ми».

Соня Кошкіна багато уваги (інколи навіть забагато) приділяє історії, наприклад, як виник термін «тітушка», коли його використали вперше і т.д. І таким чином вона віддаляється від головного питання: як ми все ж таки перемогли? Краще було б детальніше сконцентруватися і більше розказати про те, як саме Янукович приймав рішення відмовитись від Євроінтеграції та президентства. Тому що навіть після прочитаного, точна картинка подій, на жаль, не вимальовується.

Загалом, оповідь вийшла цікавою. Хоча інколи читач може заплутатися в іменах і прізвищах. Особливо це стосується тих людей, які не обізнані у політиці. Тому треба додатково з ними ознайомлюватися за допомогою Інтернету, щоб в уяві відтворити діалоги з ними.

Сліпо довіряти книзі не можна. Адже вона побудована на діалогах з людьми, які були причетні до революції. І їхні слова не мають 100% достовірності – наговорити можна різного. Проте книгу варто прочитати через ексклюзивні факти, які до Соні Кошкіної ще ніхто не публікував. Книга зачіпає за живе. Під час читання ти починаєш в деяких моментах сперечатися з автором і доповнюєш розповідь власними спогадами.

Раджу прочитати книгу Соні Кошкіної, щоб детальніше ознайомитися з подіями зими, яка нас змінила. Бо, як говорить українське народне прислів’я: «Хто не знає власної історії, той не вартий майбутнього»…

Оцініть написане

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Дитинство без розкоші
• Один день з життя школи-інтернат №8
• Кава з молоком - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"
• Твори добро, Бро!
• «Динамо» для своїх (оновлено)
• Прoгрeс у дoпoмoзi бiйцям AТO
• «Книжковий Арсенал». По той бік стенду
• Let’s Do It Ukraine, або як робити не треба
• Голодний фестиваль вуличної їжі
• Короткое путешествие в Монголию