СВІТЛАНА ВЄДЄНЄЄВА: ВСЕ, ЩО НАМ ПОТРІБНО – ЦЕ МРІЯ І БАЖАННЯ ЇЇ ЗДІЙСНИТИ. Інтерв'ю.

8623, 3 курс.

Серед студентів київських університетів дедалі популярнішим стає молодіжний журнал NonStop. Проект, що був заснований у стінах Інституту міжнародних відносин, перетворився нині на самостійне щомісячне друковане видання. Незважаючи на невеликий тираж обсягом у 1500 екземплярів, Non-Stop активно поширюється серед студентів, а команда, що створила журнал, має дуже великі амбіції. Я мав нагоду поцікавитися історією проекту та його успіхами з фотожурналістом Non-Stop, Світланою Вєдєнєєвою.

Сергій Казарян: Світлано, за яких обставин ви долучилися до команди NonStop?

Світлана Вєдєнєєва: Мене запросила подруга. Вона знала, що я займаюся фотографією, адже я часто проводжу фотосесії для друзів, охочих. Ми з нею сиділи у кав’ярні після пар, і я показувала їй свої роботи. Її увагу привернула світлина з зображенням зимової природи, і вона сказала, що ця фотографія гарно виглядала б на якому-небудь великому постері. Не пам’ятаю, про що йшла мова потім, але вона все повторювала, що мої роботи мусять бути десь використані. Раптом вона згадала про новий студентський проект NonStop і запропонувала мені спробувати там свої сили. Журнал тоді був тільки на етапі розробці. Звісно, що я погодилася! Ми поговорили з головним редактором, і з того часу ми працюємо разом, однією командою.

СК: Якими були ваші перші творчі кроки у роботі над журналом?

СВ: Перша серйозна робота проводилася навесні. Ми активно обговорювали тематику і стиль номеру. Дискутували щодо кожної дрібниці. Ми хотіли чітко зрозуміти, яка буде загальна концепція NonStop. Складно було розпочати – у нас була купа ідей, але ми не знали, в який спосіб їх краще донести до нашого читача. Приблизно в цей час я і виконала першу роботу для журналу – сфотографувала героїв інтерв’ю. Саме цим я і займаюся донині.

СК: Чи зіткнулися ви з певними труднощами на початку роботи?

СВ: Звісно, інколи з’являлися якісь проблеми, перешкоди. Але завдяки професійному ставленню до роботи нашого головного редактора, Софії, ці проблеми так і залишалися незначними труднощами виробничого процесу. Я вважаю, що головна її заслуга в тому, що вона чітко формулює кожне завдання. Ми завжди розуміємо, що вона від нас вимагає, тож можемо докласти максимально зусиль для того, аби кінцевий продукт відповідав тим чинникам, які були озвучені Софією на початку роботи. Також у нас суворі дедлайни. Запізнення не прощаються. (Усміхається). І це, звісно, добре.

СК: Що змінилося за час вашої роботи у NonStop? Чи з'явилося у команди інше бачення концепції журналу?

СВ: Так, багато чого змінилося. NonStop нині дуже відрізняється від того, що було на початку. Майже цілком оновилася робоча команда. З новими людьми прийшли нові ідеї. Раніше ми взагалі не мали певного чіткого бачення нашого продукту. Але з часом усе прийшло, адже ентузіазм нікуди не зникав. У нас з’явилися конкретні цілі, концепція. Зараз наше тематичне наповнення спрямоване на надихання та мотивацію молоді. Ми намагаємося зробити контекст журналу якомога більш цінним і доречним у практичному плані.

СК: Ви плануєте розширення? І яким воно має бути?

СВ: Наразі ми збираємо кошти для випуску другого номеру. Ми розуміємо, що незважаючи на той шлях, який ми вже пройшли, з більш глобальної точки зору ми на самому старті. В майбутньому, звісно, ми плануємо збільшити тираж, команду тощо. Тож розширення має бути загальним. Мені здається, що вже незабаром відбудеться поповнення редакції, хоча нічого конкретного поки сказати не можу.

СК: Чи багато вашого вільного часу ви витрачаєте на роботу над NonStop?

СВ: Особисто я витрачаю небагато часу, адже я займаюся лише фотографіями. А взагалі, це залежить від того, ким ти працюєш у команді. Щотижня у нас проходять редакційні зустрічі, на яких ми обговорюємо майбутній номер. Складаємо план дій, розробляємо тематику і дизайн тощо. А потім кожен, отримавши своє завдання, розплановує свій час і береться за роботу. І як я зазначала раніше, один із найважливіших аспектів – це дедлайн. Порушувати його не можна у жодному разі.

СК: Який новий особистісний досвід ви отримали за час участі у проекті?

СВ: Найголовніше та найприємніше – знайомство з креативними людьми під час виконання завдань. Всі вони цікаві, самобутні та мають що розповісти. Кожна зустріч з такими людьми дає мені певний новий досвід. Особливо я хотіла б зазначити героїв наших інтерв’ю, справді непересічних людей. Також, у процесі роботи ти маєш змогу отримати величезну порцію натхнення та віри у те, що ти робиш.

СК: Яким ви б хотіли бачити ваш журнал у майбутньому?

СВ: Наше майбутнє я башу яскравим та масштабним. Всі ми дуже сподіваємося на те, що наша читацька аудиторія розширюватиметься. Дуже хотілося б надалі мотивувати людей бути зацікавленими, бути креативними. Те, що ми робимо, мусить давати людям практичні знання, стимулювати їх мріяти. Адже, мабуть, це все, що нам потрібно – це мрія і бажання її здійснити.