Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян

Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Депутат Київради VII та VIII скликань, член Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування Владислав Михайленко — про важливі аспекти життя великого міста.

— Насамперед, хочу запитати, яка Ваша думка, стосовно суперечок на Поштовій площі?
— Із приводу суперечок думка однозначна — вони зайві. Головна ціль — зберегти історичну спадщину. І навколо цієї цілі потрібно об’єднуватися.

— Тож, я так розумію, Ви категорично проти будівництва торгівельного центру на артефактах часів Київської Русі, чи не так?
— Я за збереження історичної спадщини. Щодо будівництва будь-яких ТЦ я проти, тому що вони мені не подобаються, і я до них не ходжу. Але я знаю і розумію, що багато людей відвідують ТЦ, працюють у них і відчувають у них потребу.

— На Вашу думку, територія, яку ледь не віддали під будівництво ТЦ, є цінною для українського народу?
— Територія була передана під будівництво ТЦ багато років тому. А цінною для народу є будь-яка територія. Земля — це основне національне багатство. Саме це зазначено в Конституції і Земельному кодексі України.

— У своїй попередній відповіді Ви згадали, що не відвідуєте ТЦ. Мабуть, більшість свого вільного часу проводите на свіжому повітрі? Тож, які нові парки або сквери з'явилися за 2018 рік в Києві?
— Я всіх точно не перерахую. Серед тих, які мені, особисто, найбільше сподобалися — парк “Муромець”. Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян. І що стосується моєї рідної Оболоні, на моєму окрузі, в одинадцятому мікрорайоні, з’явилася нова алея.

— Чи планує КМДА й у подальшому збагачувати Київ новими місцями для відпочинку?
— Наразі є доручення мера створити в кожному районі новий парк, щонайменше — реконструювати старий. Тобто, у кожному районі Києва чи вже з’явився, чи з’явиться, у найближчий час, аналог парку Наталка на Оболоні.
І є більш, ніж двісті рішень про створення нових скверів. Ці сквери облаштовуються по декілька десятків щороку. Тобто, так, безумовно, рекреаційних та зелених зон стає більше. Старі — реконструюють, нові — доробляють, додають нові елементи: дитячі, спортивні майданчики та інше. Із кожним роком кількість рекреаційних та зелених зон в Києві збільшується.

— Назвіть топ-5 місць, де можна погуляти в Києві на природі із сім’єю.
— Якщо на природі: зелені зони навколо Оболоні, Пуща Водиця, Труханів острів.
У місті: старий і новий ботанічні сади, пейзажна алея, парк Шевченка, Маріїнський парк, парк Наталка — це мої улюблені місця.

— Між станціями Золоті Ворота та Лук’янівська, Київського метрополітену розташована недобудована станція — Львівська Брама. Чи планує уряд Києва ввести її в експлуатацію?
— Із Львівською брамою маємо досить складне питання. Якщо мова йде про КМДА, про київську владу в цілому, безумовно, у планах є введення цієї станції в експлуатацію вже багато років. Є величезна складність з недобудом, який розташований прямо над виходом із станції, що, фактично, не дає можливості її відкрити. Недобуд знаходиться у державній власності, станція метро знаходиться у комунальній власності, тобто, як завжди, ці розрізнені правові поля, байдужість чиновників до проблем звичайних людей та міста затягує це питання на роки, але, безумовно, в планах це є. Цим питанням займаються.

— А як же тоді влада може боротися з недобудовами?
— Із недобудовами не треба боротися — недобудов треба не допускати. Це питання треба вирішувати, але це вже тема для окремого інтерв’ю, тому що недобудов в місті Києві, на жаль, в наш час, якщо не помиляюся, більше двохсот. У першу чергу, безумовно, міська влада приділяє увагу недобудовам житлових будинків, тому що там є люди, є покинуті інвестори, які вклали свої гроші і не можуть отримати своє житло. Наприклад, нещодавно нове життя отримала недобудова за вулицею Сім’ї Кульженків 22 — там, де люди не можуть вирішити своїх житлових питань ще з 2002 року, нарешті зараз починається будівництво, і є всі шанси, що люди вже за рік отримають готові квартири.

— І на останок хочу запитати Вас про щось високе. Звісно ж, мова піде про хмарочоси. Найвищий будинок Києва та й України має 48 поверхів. Чи є у забудовників столиці плани побити цей рекорд?
— Це варто в забудовників запитати, чи є в них наміри побити рекорд. Наскільки я бачу, у нас зараз почалися серйозні зміни державних будівельних норм. Ціла величезна група архітекторів працює з Кабінетом Міністрів, аби змінити всі старі радянські будівельні норми, а що стосується висотного будівництва — не скажу, що є велика потреба в ньому, навпаки — треба починати з розвитку маловисотного. Висотне будівництво вимагає відповідної інфраструктури. Якщо будується багато висотних будинків, для них потрібні зовсім інші вимоги: більш розвинену мережу громадського транспорту, більш широкі дороги, великі підземні паркінги — тобто, це питання достатньо серйозне.
Чому у нас виникають високі будинки? Тому що будівельній компанії важко знайти ділянку землі, із кожного клаптика намагаються вижати максимальні техніко-економічні показники, але потреба у великій кількості висотних будинків є досить сумнівною.

Схожі новини



• Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
• Парламент, консерватизм і українська ментальність
• Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
• Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
• Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
• «Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
• Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
• Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
• Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
• Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»