«Саме те, що ти створюєш, твій проект, воно і є самим натхненням.» - Софія Пилипюк. Інтерв'ю.

5910, 2 курс.

22.10.2015, Київ

Як втілити ініціативу у життя? Беззаперечну відповідь на це запитання вам дасть студентка Інституту міжнародних відносин, журналістка та головний редактор молодіжного журналу «NON STOP» Софія Пилипюк.

Керуючись, абсолютно виключно, твердженням: «Я займатимусь улюбленою справою», цій натхненній дівчині разом із командою однодумців вдалося із звичайного студентського журналу створити креативний та яскравий молодіжний проект. На сторінках «NON STOP» розкриваються таланти та вирує апофеоз саморозвитку.
Мені пощастило поспілкуватися із головним ініціатором створення цього журналу, його головним редактором Софією Пилипюк.

----------------------------------ІДЕЯ----------------------------------

Той проект, який у нас є зараз, «NON STOP», сформувався на базі журналу, який існував у рамках КНУ ім. Тараса Шевченка. Раніше це було «Життя NON STOP» і ми видавали його як журнал профкому. І ще тоді у нас зародилася первинна концепція, яку ми вже потім розвинули. Ми вирішили, що писати лише про університет і його внутрішні події – це не так вже й цікаво, треба було щось додавати. Почали писати про саморозвиток, про культуру і так далі. І, власне, коли припинилося фінансування, ми зіткнулися з тим, що треба обрати основну концепцію вже незалежного журналу. І стали писати про те, чого нам всім не вистачало й чого хотілося. Така ідея, вона формувалася давно: писати про прогресивну українську молодь, про лідерів думок серед молоді, які можуть бути прикладами у певних сферах. Наприклад, це можуть бути громадські діячі, стартапери, митці та інші цікаві особистості. Включаючи загальні ідеї для саморозвитку і культури.

----------------------------------КОМАНДА----------------------------------

Команда наша сформувалася частково із тих, хто був із нами раніше, та з людей, яких ми знайшли вже, коли постав «NON STOP», саме як незалежний проект. У вересні минулого року, ми набрали людей у, ще тоді, університетський журнал «Життя NON STOP». Частина із тієї команди залишилася, а частина відсіялася, коли пропало фінансування. Тут одразу стало зрозуміло, хто працює на ідею, а хто працював просто тому, що це був діючий проект, а боротися із труднощами було не так уже й легко.

Зараз наша команда складається із сімох людей. Це журналісти, фотограф і дизайнер. Зараз ми запустили сайт, туди дописує дуже багато молодих журналістів. Ми обираємо матеріали, які нам найбільше подобаються і публікуємо їх на сайті.

----------------------------------7 ІНІЦІАТИВ----------------------------------

Мені здається - що менша команда, тим легше із нею працювати. Тим більше, якщо це ініціативні люди. Кожен має якийсь свій спектр інтересів та роботи, яку він має виконувати. У нас є Віка - мій заступник. Вона займається сайтом і курує журналістів, які туди дописують. Є Надя, яка веде всі соціальні мережі. Хоча в команді усі долучаються до розробки основної концепції. Ми формуємо наші ідеї разом. Зазвичай раз у тиждень ми збираємося на зустріч, щоправда без нашого дизайнера, яка в Кракові. Тоді ми намагаємося накидати якихось нових ідей, придумати щось нове, зрозуміти свої минулі помилки. Тобто, ми у постійному русі.

А люди, які нам пишуть, вони якось, самі притягуються. Я думаю, що коли ти робиш те, що тобі подобається, тебе знаходять потрібні люди. Наприклад, сайт нам написала моя подруга, яка просто дізналася, що ми потребуємо допомоги у цьому. Вона просто захотіла це зробити, бо їй подобається наш проект от і все.

----------------------------------ДРУКОВАНЕ ВИДАННЯ----------------------------------

Власне, не всі до кінця розуміють, чому саме друковане видання у наш час. Але, ми, все ж таки вважаємо, що у цьому є якась естетична нотка. Тобто, приємніше тримати друковане видання ніж гортати стрічку в інтернеті. В журнал ми обираємо ті тексти, які будуть актуальні не просто один-два тиждень чи місяць, а які залишатимуться актуальними і через півроку. Це, в основному, інтерв’ю, або ідеї, які не губляться. Тому, фіксувати їх на папері більш доцільно.

----------------------------------ФІНАНСУВАННЯ----------------------------------

Для того, аби назбирати потрібну суму для друку журналу, ми запустили платформу краудфандингу на спільнокошті. Але, чесно кажучи, на той час ми не знали що від цього очікувати. Це, скоріше, був наш план «Б». Тоді ми подалися на гранд від американського посольства, на фінансування журналу, як соціального проекту. У нас була прописана грандтова заявка, ми розуміли, що з нею можна спокійно подаватися і на спільнокошт, якщо її адаптувати. І, так вийшло, що цей наш план «Б» спрацював швидше ніж будь-який гранд. За 55 днів ми назбирали необхідну суму, що стало для нас підтвердженням того, що наш проект може існувати.

----------------------------------ПОШИРЕННЯ----------------------------------

Ми маємо дуже багато знайомих українців, які зараз живуть за кордоном, вони кажуть, що було б дійсно круто, якби «NON STOP» читали й ті, хто живе поза межами України, бо їм не вистачає «свого». Вони приїжджають сюди, купують наш журнал і везуть у Краків, у Брюссель, в інші міста, бо це частинка дому для них, їм цікаво читати про українські проекти. І це, дійсно, було б дуже круто, видаватися за кордоном. Але, я думаю, що нам варто спершу ствердитися і міцно стояти на ногах тут, щоб думати про більш масштабні плани.

----------------------------------ВІДГУКИ----------------------------------

Коли ми зустрічаємо якихось журналістів, ми намагаємося підійти, поспілкуватися з ними, розповісти про наш проект.

Найбільшим виходом із зони комфорту для нас стала поїздка на Львівський медіафорум. Якраз тоді ми шукали способи для фінансування проекту. Ми підходили мало не до кожного другого знайомого журналіста і питали їхню думку про нашу ідею, що важливо для будь-якого проекту, мені здається – знати сторонню думку.

Була історія з Андрієм Куликовим, до якого ми теж звернулися із своїм проектом, після чого він запросив нас на Громадське радіо. І зараз, коли ми з ним десь пересікаємося, він досі пам’ятає, та розпитує про наші успіхи. Також, колись спілкувалися із медіаменеджером Тамарою Бабаковою. Вона теж нам підказували щось. Це все відбувається десь так: ти зустрічаєш людину, хапаєш її і кажеш: «Ось у нас є свій проект, можливо ви щось скажете?» вони тоді не мають шансу відмовити.:)

----------------------------------НАТХНЕННЯ----------------------------------

Якщо ти твориш щось, що тобі дійсно подобається, від чого ти кайфуєш, то питання натхнення не постає. Саме те, що ти створюєш, твій проект, воно і є самим натхненням. Коли ти відчуваєш, що ти маєш від чогось надихатися, - це не твоє. Часом бувають такі моменти, коли ти думаєш, що все «я більш не можу». Але підтримка команди і зовнішня підтримка людей, які нас читають, які люблять нас, вона відіграє ключову роль і не дає опустити руки.