Авторизація на сайті

мапа сайту

Кафедра периодической прессы - институт журналистики

Головна / Новини / Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»

Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»

Катерина Поль, 2 курс.

Заступник голови Київської міської державної адміністрації. Керівник проектів у Всеукраїнському благодійному фонді «УКРАЇНА – ЮНЕСКО» у 2016 році ,Екс-голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та успішний журналіст за освітою. Валентин Мондріївський розповів про свій життєвий досвід журналіста, який став політиком, та дав поради тим, хто свій шлях тільки починає.

- У 2001 році Ви закінчили в Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю журналістика. Чому саме ця професія, та чи були у Вас інші варіанти?
- Це був свідомий вибір. Десь за кілька років до завершення школи я вже розумів куди я хочу йти. 1995 рік - молода Українська держава, я вже тоді розумів, що потрібні зміни і ми повинні самі відповідати за те, яку країну ми будуємо. У шкільні роки мав досвід обміну школярами з іншими, здебільше європейськими країнами: Німеччина, Голландія. Мені подобалося, як в них і я хотів, щоб в нас було так само. Окрім всього іншого, тоді було модно бути журналістом та престижно. А відчуття того, що ти є дотичним до розвитку, до процесів – тільки підігріло це бажання.

- З 1998 по 2002 рік у Вас будувалась кар’єра про яку мріє кожен журналіст. Ви працювали репортером новин на телеканалі СТБ, Головним редактор програм "Час К" і "Вікна-кримінал». Що пішло не так, чому Ви вирішили йти у політику?
- В політику я потрапив саме через журналістику, через посаду прес-секретаря. У 1998 році, я був тоді на другому курсі університету, був дуже лояльний режим відвідування занять, який виховував у студентах відчуття відповідальності. Нам дозволялось не ходити на лекції, якщо ти міг і мав можливість готуватися самостійно і потім добре складав всі заліки та іспити. Тому того ж року я пішов працювати. Це потрібно було мені з точки зору досвіду, я розумів, що я матиму перевагу над своїми однокурсниками, які не працюють. Чому політика? Це збіг багатьох обставин. Життя саме коригує все.

- Існує думка, що журналістика – це 4 влада. Чи погоджуєтесь Ви з цим?
- Так повинно бути, але це залежить від рівня розвитку суспільства. Я думаю, що в Україні це так, але ще не на тому рівні, як це мало бути в цивілізованій країні. Журналістика зараз перетворюється на заробітчанство і вона стала дещо поверхневою. Вона перестала бути тією четвертою владою, яка вміє аналізувати, яка має можливість давати альтернативний погляд. Ми всі зараз в журналістиці женемося за заголовками, за відомістю і за сенсаціями, не розбираючись в суті проблеми про яку говоримо, пишемо чи показуємо. Коли я вчився, нас вчили основному принципу в журналістиці - перевіряти інформацію. Журналіст так само відповідальний, як і чиновник. Ти сказав, написав, тебе прочитали – сформувалася думка суспільства. Ми повинні розуміти наслідки формування тієї чи іншої точки зору. Тому що

- Чи потрібна, на Вашу думку, політику освіта пов’язана з цією сферою, наприклад політолог, чи міжнародні відносини?
- З одного боку, політика не має певної галузевої ознаки. Політиком може бути кожна людина, все залежить від бажань. Якщо взяти статистику тих студентів, які випускаються з факультету «Міжнародні відносини», то не всі з них стають політиками. Історії різні: одні не хочуть, іншим не подобається. Тому необов’язково мати чистий фах пов’язаний з політикою. З іншого боку, хорошими політичним діячами стають люди, які зовсім іншої професії. Так само, як я з журналістики перейшов у політику.

- Чи допомагає Вам журналістська освіта у Вашій діяльності?Чому?
- Безперечно. Вміння комунікувати, вміння розуміти такі науки, як риторика, вміння формулювати думку, вміння писати, вміння вибирати найголовніше, вміння просіювати інформацію, аналізувати – це все журналістика.

- До нас в Інститут Журналістики приходив відомий журналіст Дмитро Ілліч Гордон. Він провів невелике голосування, щоб дізнатися, кого б обрали студенти на виборах Президента України : Володимира Зеленського чи Петра Олексійовича Порошенка? За Зеленського більшість підняло руку. Як ви вважаєте чому?
- Це рішення кожного, люди обирають залежно від свого уявлення про образ Президента, який повинен бути. Якщо ми говоримо про студентську аудиторію, то очевидно, що у молоді своє бачення. Мабуть, частково сформоване політичним серіалом «Слуга народу». Я не проти будь-кого з кандидатів у Президенти. Головне, щоб у тих, хто формує точку зору : журналістів, режисерів чи цілої команди – було розуміння, які будуть наслідки для країни. Я дуже поважаю Зеленського, але чи має він здатність, навички, відповідний досвід, команду, в тому числі, для того, щоб управляти країною і робити її конкурентною на світовому рівні. Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом? Наша країна одразу перейде в категорію «Золотого мільярду»? У нас відразу стане конкурентна економіка?У нас стане прозорість бізнесу?Мало сподобатися, треба ще вміти щось робити.

- Щоб Ви порадили майбутнім журналістам?Яких помилок слід уникати і як досягти успіху під час виконання своїх професійних обов’язків?
- Бути впевненим в собі, з легкою долею сумніву, бо журналіст – людина самокритична, вона вагається і тому перепровіряє. Ми повинні завжди задавати собі питання: «а що далі?». Не зупинятись, не оглядатись назад, постійно йти вперед, не дивлячись на складнощі, невдачі. Бути впертим. Тільки наполегливість, мета і досягнення результатів є рухом!