Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
Олександра Рекунова, 2 курс.
Депутат Київської міської ради, член Українського виробничо-екологічного об'єднання із заготівлі та використання вторинних матеріальних ресурсів «Укрвторма», член Постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, Олег Костюшко, розказує про політичні проблеми та екологічну безпеку України.
Олегу Петровичу, на Вашу професійну думку, яка наразі найбільш серйозна політична проблема в Україні?
Держави бувають двох типів. Держава-поводирь і держава-сервіс. Держава-поводирь - це п’ятирічки, десятирічки, строгий стиль управління. Прикладом такої держави є Китай, Росія, Північна Корея. А держава-сервіс це Америка, країни Євросоюзу, коли є проблема у суспільстві, наприклад аварійність на дорогах, і держава-сервіс буде займатися пониженням відсотку аварійності на дорогах. Чи наприклад ГМО-продукція. Коли люди дуже занепокоєні цим питанням, держава-сервіс буде намагатися вирішити це питання. До речі, саме через ці два питання був створений Євросоюз. Так ось Україна застрягла у перехідному періоді між цими типами держав. У державі-поводирі усі бояться держави, і тому сплачують податки. У країні-сервісі ж населення сплачує податки, бо люди довіряють державі свої гроші і отримують відповідний сервіс. І ось ми застрягли в цьому періоді, бо 99 відсотків тих, хто зараз при владі, були народжені у державі-поводирі, а ми намагаємося розбудувати державу-сервіс. І впринципі у нас ні керівники не можуть її побудувати, і люди не готові.
Як Ви оціните політичну складову екологічної безпеки України?
Я cтверджую декілька речей: по-перше, екологічною безпекою в Україні за 27-30 років взагалі ніхто не займався. Більшість міністрів екологіх не засиджувалися у своєму кріслі довше ніж півтора роки. За ці короткі проміжки часу вони встигали забрати у всіх ліцензії на надри, на видобуток газу, нафти, бурштина, і віддати їх іншим. І коли приходять такі, як я, з метою сортування сміття і говорять, що на такий проект потрібно 7 років, бо нація виховується не за годину. Ця державна програма розрахована на виховання екологічної відповідальності у молоді, всі говорять: «Ні, ні. Не цікаво. У нас тут жатвосінокос. Рік, півтора, і нам треба іти далі.» Тому за всі ці роки відбувалося ніщо інше, як торгівля екологією. Реально екологією у цій країні політично ніхто не займався.
Як Ви вважаєте, чи глобальною є проблема виїзду молоді та спеціалістів за кордон з метою пошуку більш перспективних робочих місць?
Звичайно ця проблема є дуже нагальною, адже найкраща молодь виїжджає за кордон, бо та стипендія, яку вони отримують там, набагато більша за заробітню плату на великому підприємстві в Україні. Ми також дивилися статистику, і студенти, які вступилі у Нідерландські ВИШі, заповнювали спеціальні анкети. Так ось 90 відсотків з них не планують повертатися назад на Батьківщину. А ті, котрі вертаються, мають тут серьйозні капітали чи мали проблеми з законом. Інша проблема в тому, що ми в цих дітей вклали державні гроші, наприклад на надання освіти чи надання медичного обслуговування, а потім вони поїдуть працювати за кордон і залишатимуть там свої гроші. Ну і відповідно генофонд переходить туди.
Схожі новини