Робота на «1+1» - міф чи реальність?

8864, 2 курс.

Медіасуспільство

Ми звикли, що все погане відбувається не з нами, а все хороше та успішне – це недосяжні мрії. Але є безліч історій, які вселяють у нас віру та бажання робити усе, аби дійти до мети та відчути смак перемоги. «1+1» – є одним з найрейтинговіших каналів в Україні. Чи можна туди потрапити, як це зробити та чому ще слід навчитися - про все це розкаже молода журналістка Наталія Ярмола, яка нещодавно стала офіційним членом команди « ТСН ».

Як Ви розпочали роботу на одному з найпопулярніших телеканалів країни? Ви планували такий поворот у своєму житті, чи все сталося випадково?
Після двох років роботи на Першому діловому мені хотілося йти далі. Але змінювати роботу важко, особливо, коли досвід хоч і є, але його все одно мало для того, щоб упевнено йти на більш масштабні канали і заявляти «я все вмію». Я завжди казала лише, що «я хочу» і, звісно, робила щось для цього. Словом, «страх новачка» знову мною почав керувати.

Один знайомий розповів мені, що «1+1» набирає команду стажерів на різні вакансії. Одна з них була «журналіст ТСН». Її я боялася найбільше. Тим паче, потрібно було надсилати відео-резюме, яке теж соромилася знімати, плюс ще й свої роботи, сюжети надіслати. Я боялася насмішок і критики. Але все-таки все відзняла і зібралася з силами, щоб натиснути кнопку «відправити».

Місяць жодної вісточки, але все ж таки мені подзвонили і запросили на групові ігри. Людей було дуже багато, але, як мені здалося, нічого особливо складного не було. Потім знову довге очікування, але я дочекалася. Співбесіда пройшла чудово, залишилося дочекатися третього дзвінка - і я новий стажер «1+1»! Але мені на е-мейл прийшла відмова. Цей лист мене дуже засмутив. Я не пройшла і вже почала миритися з тим, що ще недоросла до такого проекту. Але десь глибоко в душі вірила, що це помилка, і мене покличуть знову. Так і сталося. Дівчинка, яку взяли, не виправдала очікування нашого керівника стажування, і замість неї на місце стажера «ТСН» обрали мене. Я дуже цього хотіла і залишилася працювати там, куди мріяла потрапити ще не скоро.

Багатьом студентам цікаво дізнатися, як поєднувати навчання та роботу. Які секрети Ви можете нам розкрити?
Працювати і вчитися одночасно – складно. Але потрібно правильно планувати час і не лінуватися робити все вчасно. Я бігала туди-сюди по Києву – то на стажування, то на навчання. Інколи на стажуванні робила домашні завдання, інколи навпаки. З деякими викладачами вдавалося домовитися, щоб хоча б якісь роботи надсилати поштою. Отак і викручувалася. Але завжди треба вибирати, що для тебе головніше.

Які Ваші сюжети Ви вважаєте найцікавішими? Або, можливо, можете згадати смішні моменти за кадром?
Я ще не так довго працюю, щоб сказати, які сюжети найцікавіші, бо в ефірі особисто моїх було ще не так багато. Всі сюжети цікаві по-своєму. Дуже запам’ятався випадок, коли я ще була стажером. Я з журналісткою поїхала на зйомку блокади дороги. Люди перекрили рух транспорту. Оператор покинув штатив від камери біля мене, бо зі штативом важко серед великої кількості людей знімати, і пішов з журналісткою у натовп. А мені дуже кортіло послухати, які питання вона ставитиме і як стендап запише. Я, довго не думаючи, взяла штатив (а вага в нього чимала) на плечі і пішла за ними. Оператор був у шоці, люди навколо теж… А мені було все одно: я хотіла вчитися, а не охороняти штатив.

Кожен мріє працювати на одному з провідних каналів, але не кожен усвідомлює весь рівень складності. Як Ви себе відчуваєте, будучи частиною команди «1+1»?
Я ще й досі, будучи вже офіційно журналістом «ТСН», не відчуваю себе впевненою під час зйомок. Хвилююся, як вперше, бо хочу, щоб все вийшло якомога краще. Але хвилювання швидко проходить, коли озираюся навколо. Старші мої колеги дуже хороші, вони завжди підкажуть, що і як, коли я невпевнена. Я можу до будь-кого підійти за порадою і отримаю її. Під час зйомок є чудові оператори, які працюють на результат, а не просто так. Вони теж завжди допоможуть, підкажуть, виставлять правильний кадр. Інколи їхні кадри кажуть в сюжеті більше, ніж мої слова за кадром. Під час монтажу сюжету режисери теж можуть зробити ледь не фільм з простої зйомки. Звісно, працювати в такій команді - одне задоволення. Відчувати себе її частинкою - ще приємніше. Але чого б я в житті чи на каналі не досягла, я ніколи не задовольняюся тим, що є. Я знаю, що мені ще потрібно дуже багато працювати над собою. А головне - є на кого рівнятися.

Чи обрали Ви свій журналістський стиль, і як, взагалі, його знайти?
У кожного журналіста особливо круто виходить знімати певні теми: хтось соціальну, хтось економіку, хтось політичні сенсації. А зараз, на жаль, до цього списку додалася ще й війна, але її теж потрібно знімати дуже професійно. Я своєї ніші ще не знайшла. Я в пошуках. Поки мені найбільше подобається знімати репортажні зйомки. Але для рівня професіоналів, які пишуть аналітику, - це ще дитячий садочок.

Іноді самі журналісти дають пораду: «Знайди собі когось у редакції, хто тобі близький за стилем написання сюжетів, за людськими якостями, і «прикріпись» до нього».

Які поради Ви б могли дати журналістам-початківцям?
Одне із перших завдань, яке я отримала на стажуванні, - придумати 10 тем, про які можна зняти сюжет. Це неймовірно складно. Я ходила по вулиці та в усьому шукала тему. Потрібно розвивати в собі таке мислення.

Також не можу не сказати про читання художньої літератури, професійної, психологічної. Це дуже допомагає. Художня література розвиває мову.
Читати статті й дивитися новини. Потрібно вчитися на матеріалах старших журналістів і випрацьовувати власний стиль та манеру. Це дуже важливо.
Потрібно вчити закони, які регулюють сферу медіа. Не варто їх зубрити. Просто потрібно знати свої права та обов`язки, щоб безперешкодно отримувати інформацію, яку Ви і глядачі маєте право знати. Особливо ці знання знадобляться на зйомках гучних справ у суді, коли охоронці можуть не пускати на засідання просто так.