Плюс 43, або Студентський вірус непокори

Дарія Симоненко, 3 курс.

Учергове за день, оновлюючи стрічку новин у Фейсбуці, в одного з друзів побачила пост про розслідування у справі зникнення студентів у Мексиці. Мій мозок, який вже звик до пекельних новин, не відразу відреагував на цю інформацію. Але стоп! 43 студенти зникли безвісти. Коли? Яким чином? Хто причетний?

У мексиканському місті Ігуала 27 вересня поліція відкрила вогонь у натовп молоді, незгодної з реформами в галузі освіти. 6 людей загинуло. 43 студентів силовики заштовхали в машини, а потім, як з'ясувала державна Генпрокуратура, передали їх місцевому наркоторговому угрупованню Guerreros Unidos («Об'єднані воїни»). Із цією бандою пов'язують ім'я дружини мера Ігуали. Саме вона організувала захід, який намагалися зірвати студенти в день свого зникнення.

«Мексика студенти», «43 студенти зникли Мексика», «Ігуала Мексика поліція» – нервово бігають пальці по клавіатурі. Із кожною наступною новиною, знайденою в інтернеті, картина доповнюється новими деталями. За кілька днів після викрадення протестантів на окраїні Ігуали знайдено місце поховання з кількома десятками обгорілих трупів: фахівці досі ідентифікують ексгумовані тіла. За кримінальною справою заарештували понад 50 поліцейських, мер із дружиною переховуються.

Англомовні ЗМІ розширюють соціальний контекст того, що сталося. Тут і свавілля наркокартелів, і перипетії освітніх реформ, і сумнівна діяльність вчительських профспілок. Але повертаюся до студентів. Майбутні вчителі, вони походять переважно з бідних фермерських родин і приречені викладати у віддалених сільських школах. Із середовища такої молоді виходять майбутні очільники громадських ініціатив, найнебезпечніші і «найнезручніші» для влади люди. А як влада зазвичай вчиняє з активістами? Під час так званої «різанини в Тлателолко» в 1968 році у Мехіко правоохоронці вбили щонайменше 200 протестантів. Що ж, «покращення» очевидне: замість брутального розстрілу віддали незгодних на поталу мафії.

Мексика тим часом, на відміну від більшості латиноамериканських країн, демонструє економічне зростання (2,4% у 2014 проти 1,1% у 2013 році). Чинний президент не втомлюється впроваджувати нові й нові реформи, які часто мають сумнівні результати, як-от в освітній галузі: купа бюджетних коштів і водночас брак контролю над вчителями і профспілкою, відсутність стандартизації освітнього процесу. Але тісний зв'язок з економікою США дозволяє говорити про розвиток.

43 студенти зникли безвісти. У вечір, коли я натрапила на цю новину, рівно за місяць до 30 листопада, ми з друзями згадували, що скоро річниця революції гідності. Що майже рік минув, як з Майдану Незалежності беркутівці проганяли демонстрантів. Що побиття студентів біля Михайлівського собору стало точкою відліку євромайданної епопеї.

Того вечора говорили ми і про революцію парасольок у Гонконзі, яка спалахнула за кілька днів після мексиканського інциденту. Рушійною силою бунту стала молодь, а одним із лідерів протестувальників – 17-річний студент. Вірус непокори зі швидкістю блискавки поширився з одного куточка планети в інший. Невже у Мексиці настав час, коли одна окрема подія не має права загубитися на фоні вражаючої статистики (з 2005 року в Латинській Америці зникло більше 24 тисяч людей)? Сьогодні дійсно з новою гостротою звучить чегеварівське «Бути молодим і нереволюційним – це генетична суперечність» («Being young and not revolutionary, is a genetic contradiction»).

43 студенти зникли безвісти. Що ж, як би прикро не було, такі новини привертають увагу більше, ніж звіти/декларації/резолюції перманентно стурбованих міжнародних правозахисних організацій. Читаючи про те, як жінка мера далекого мексиканського містечка, пов’язана з місцевою наркомафією, організовує викрадення студентів, почуваєш себе ближчим до спекотного штату Герреро. І раптом ти – громадянин світу-глобального села – розумієш, що твоя Михайлівська площа не така вже далека від околиць Ігуали.

43 студенти зникли безвісти. Реалісти (циніки?) скажуть: мінус 43. Так, вірити в те, що вони живі, більш ніж важко. Але вони – плюс 43. Плюс 43, котрі підхопили вірус непокори і кинули виклик системі. Плюс 43.

Дарія Симоненко,
3 курс.

Плюс 43, або Студентський вірус непокори

Залиште враження