Авторизація на сайті

Кафедра периодической прессы - институт журналистики

Головна / Завдання / Аліна Куєвда: “Стабільного результату можна досягти, якщо підходити до роботи з гарячим серцем і холодною головою”

Аліна Куєвда: “Стабільного результату можна досягти, якщо підходити до роботи з гарячим серцем і холодною головою”

Катерина Годунова, 1 курс, журналістика

Аліна Куєвда – майстер спорту з художньої гімнастики, переможниця багатьох всеукраїнських і міжнародних змагань, “бронзова” призерка юніорського чемпіонату Італії. Після того, як Аліна залишила великий спорт, вона змогла реалізувати себе як журналістка та тренер.

Ні для кого не секрет, що гімнастки працюють дуже багато, а тренування забирають майже весь вільний час. Чим доводилося жертвувати заради спортивної кар’ єри? Чи шкодуєш про це?

Будь-який вид спорту, не тільки гімнастика, вимагає максимальної самовіддачі, терпіння і, звичайно ж, багато часу, який, як всі знають, ніяк уже не повернути. Вибір іноді змушує шкодувати. Життя без жалю - це не життя. Шкодуєш не про те, чого не зробив, а про те, що міг би зробити. Може, я могла б досягти більшого в гімнастиці, але доля розпорядилася інакше. Я ніколи не думала про те, що спорт забрав у мене час, а навпаки рада, що певний період мого життя пройшов саме так

Що є найскладнішим у житті гімнастки?

Думаю, це боротьба з самим собою: із лінню, із вагою, із настроєм і з нервами. Не секрет, що представниці художньої гімнастики завжди повинні тримати себе у формі. І в дитячому віці, і особливо в підлітковому, коли починається активний розвиток, це дуже складно, адже навколо дуже багато спокус. Завжди хочеться їсти, особливо солодке. Настрій впливає на роботу на тренуваннях, із цього випливає лінь, із якою іноді боротися просто неможливо. Не збрешу, якщо скажу, що багато чого залежить від тренера. Якщо знайдуться правильні слова - усе повертається на свої місця. А нерви... Стають причиною всіх невдач. Фізично ти можеш бути готовий на всі 100%, а от морально – ні.

Назви найяскравіший спогад зі своєї спортивної кар’єри

Так відразу і не скажеш, адже кожна перемога була по-своєму яскравою. Але, напевно, найважливіше досягнення - бронза чемпіонату Італії в індивідуальній першості серед юніорів. Потім виклик до національної команди. На жаль, у мене не було італійського паспорта, і я не змогла туди потрапити, хоча тренери цікавилися мною.

Аліна Куєвда: “Стабільного результату можна досягти, якщо підходити до роботи з гарячим серцем і холодною головою”

Спорт – це постійні взлети і падіння. Чи не виникало в тебе бажання кинути все після якоїсь невдачі? Якщо так, то як із цим боролася?

Без цього нікуди. Я навіть залишала спорт кілька разів, але потім все одно поверталася в зал, бо не уявляла свого життя без тренувань, команди і взагалі гімнастики. Це друга сім'я, яка переживає за тебе і разом із тобою. Просто так в один момент із цим розлучитися - неможливо.

Чому все ж таки зробила вибір на користь журналістики? Більшість спортсменів обирають, наприклад, Національний університет фізичного виховання та спорту, щоб продовжувати тренуватися й вчитися.

Моя мама - старший тренер області. Я з дитинства бачила, як вона працює, скільки часу проводить у залі, як віддається роботі, але що отримала назад? Низька зарплата, нерви, втрачений час із сім'єю. Розумієш, на тренерській роботі доводиться жертвувати не менше, ніж спортсменам. Тим більше, що життя-то вже доросле, і завдання з цілями трошки інші. Однією з найголовніших причин, чому журналістика, а не, наприклад, юриспруденція, стало моє оточення. Одного разу мені пощастило познайомитися з відомою телеведучою, обличчям каналу ICTV - Оксаною Гутцайт, яка, до речі, також віддала багато років художньої гімнастики і закінчила наш інститут. Саме її розповіді про роботу перевернули все в моїй голові. Я захотіла бути, як вона: розумної, освіченої, начитаною, і, звичайно ж, відомою і потрібною.

Чи не шкодуєш про те, що більше не береш участь у змаганнях і не тренуєшся, як раніше?

Ні, абсолютно не шкодую. Це пройдений етап, який приніс в моє життя багато нових барв, і вона набула зовсім іншого відтінку. Спорт колись закінчується, а життя триває. З усього потрібно брати найкраще.

Зараз ти сама тренуєш маленьких грацій. Чи виникають якісь труднощі під час тренувального процесу? Якщо так, то як справляєшся з ними?

Ніщо і ніколи просто так не дається. Найголовніше - вміти чекати, що, в моєму випадку, не завжди виходить. Я - максималіст за вдачею, і хочу щоб все було найкраще і в найкоротші терміни. Але це неправильно. Стабільного результату можна досягти, якщо підходити до роботи з гарячим серцем і холодною головою.

Не варто забувати, що нове покоління дітей має свої дивацтва, вони абсолютно інші. Можливо, це вплив навколишнього середовища, може, чогось іншого. Дуже складно знайти до дітей підхід, зацікавити їх працювати з повною віддачею. Вони занурені в гаджети, живуть у своєму світі.

Яким би ти хотіла стати більше: заслуженим тренером України чи заслуженим журналістом України? Чи є в тебе певна кінцева кар’єрна мета?

Я вірю в те, що просто так нічого не відбувається. І журналістика потрапила в моє життя не випадково. Я вже поєднала дві мої улюблені справи, ставши спортивним журналістом. Але це далеко не межа моїх мрій. Я спробую досягнути успіху в таких організаціях, як Олімпійський комітет або Міжнародна федерація гімнастики. Я вважаю, що це Еверест спортивного менеджменту.

Аліна Куєвда: “Стабільного результату можна досягти, якщо підходити до роботи з гарячим серцем і холодною головою”