Авторизація на сайті

мапа сайту

Кафедра периодической прессы - институт журналистики

Головна / Новини / Роман Грищук: Є теми недоречні для гумору. А гумор – доречний завжди

Роман Грищук: Є теми недоречні для гумору. А гумор – доречний завжди

Тамара Істоміна, 3 курс

В одному з двориків на Саксаганського розташовано офіс студії «Мамахохотала», успішного гумористичного проекту, котрий поступово підкорює всю Україну. Двері відчиняє керівник колективу, Роман Грищук. Ми підіймаємось сходами, поверх, ще один – тут монтують ролики, ще один – грають в настільний теніс. Назустріч спускаються втомлені коміки, що покидають офіс наприкінці робочого дня. Ми нарешті проходимо у потрібну кімнату. Роман, не ховаючи виснаженість (на годиннику 21:00), влаштовується напроти мене.

Ти готовий?

Завжди, повір. Гарне питання буває одне на десять інтерв’ю. А так, всі вони однакові, як твоє перше. Давай (сміється).

Так? Ти вже побачив?

Ні, я не побачив, але здогадуюсь.

Розкажи про внутрішню кухню «Мамахохотала».

Ну ось ти, доречі, на кухні.

Ви, зазвичай, активно використовуєте соціальні мережі, розповідаєте про себе, але найбільш яскравий творчий процес завжди залишається за кадром.

Бо він не такий цікавий, як може здаватися. Насправді вигадування жартів – це складний процес. Ну ось, щойно дві години сиділи сперечались, доводили: спрацює так хід чи ні. Це не так весело, як ти собі уявляєш. По кабінетах сидять авторські групи і працюють – ось це внутрішня кухня, яку не показують. На сцені – вже готові номери. Поки вони в головах у авторських груп – нічого цікавого у цьому немає.

Як щодо звеселяючих речовин?

Звеселяючі речовини – це чай, кава і обіди. Ще додатковий допінг – фіфа і настільний теніс. Це допомагає розслабитись. А от зібратись допомагають тільки дедлайни.

Але ж самого допінгу недостатньо. Ви використовуєте якісь техніки, методики написання номерів?

У нас кожна авторська група пише по-cвоєму. Хтось обирає те, на чому будуть будуватися жарти, хтось – просто ситуацію, хтось йде від персонажів. Накидують, пишуть, брейнстормлять всередині авторської групи. Потім проходять редактуру, коли збираються всі автори і читають те, що напрацювали. Далі – або залишаємо номер, або відправляємо на доопрацювання. Але майже ніколи номер не затверджується з першого разу – неможливо так написати, щоб одразу все було ідеально. Інші авторські групи вносять правки і врешті-решт виходить номер.

Роман Грищук: Є теми недоречні для гумору. А гумор – доречний завжди

У студентські роки ви були командою КВК. Як з невеликого колектива перетворились на цілу студію з авторськими групами?

Якось поступово. Спочатку ми писали всі разом, потім зрозуміли, що це не продуктивно і почали ділитись. Далі усвідомили, що можна долучати ще когось. Так з’явились інші авторські групи. Ще пізніше дійшли висновку, що треба читатись усім разом, щоб розуміти, смішно це чи ні, ділитись досвідом. При цьому авторська група – це дві-три людини. Формат більше трьох людей не працює, а одному писати складно.

Ти говорив, що сперечаєтесь з хлопцями, доводите щось. Часто сваритесь під час роботи?

Ну, це не сварки, а творчий процес. Звичайно, бувають спірні ситуації, коли одні вважають так, а хтось – по-іншому. Але тут все просто – голосування, і більшість вирішує.

А ти, як керівник, не залишаєш за собою останнє слово?

Ні, у нас абсолютна демократія. В гуморі всі розбираються так само, як я. Хтось, можливо, навіть краще.

Демократіям ще властива гендерна рівність. «Мамахохотала» - це в основному чоловіки. Жінки та гумор – несумісні?

Ну, вони виступають, але не пишуть. Це складно. Було дві дівчинки, які писали, але виходило слабо. І вони самі пішли в інші напрями. У нас багато дівчат, котрі виконують адміністративну роботу: маркетолог, прес-секретар, концертний менеджер. А виступають лише дві.

Не буває такого, що є матеріал, який мають подавати дівчата, а вам їх не вистачає?

Буває такий матеріал, який мають подавати дівчата, але ми не впевнені, що вони його правильно подадуть. Ну і коли автор пише, він розуміє, хто буде відігравати цей номер. Немає сенсу писати номери, які не підходять нашим акторам.

Тож нових дівчат ми найближчим часом не побачимо. Які взагалі у студії плани на майбутнє?

Будемо знімати прокатний фільм, у якого поки ще немає назви. У головній ролі – наш Вєня (Євген Янович – ред.). Фільм буде про людину, яка читає дуже багато новин. Плануємо влітку його зняти і восени випустити в прокат. Також хочемо зняти мультсеріал в 2017 році. Хоча який саме – поки що незрозуміло.

Останнім часом в країні з’явилось багато цікавих проектів (різноманітні стенд-апи, Ліга Сміху). На твою думку, як далі буде розвиватись індустрія гумору?

Зараз ця сфера максимально наповнена. Два роки тому цього всього не вистачало, коли в країні була ситуація відповідна. А зараз все дуже насичено, дуже багато гумору. Скоро ця сфера досягне піка насиченості.

Чого при цьому не вистачає?

Якихось локальних проектів для конкретної аудиторії, нішевих речей. Людям подобається різний гумор. Наприклад, не вистачає дорослого стенд-ап коміка 30-35 років, який говорив би про політику. Урганта не вистачає.

Ти б не міг ним стати?

Ні, я поки що не готовий, рівень і близько не той.

А хотів би?

У мріях це є, так, але поки що ні. Для цього треба мати потужний стержень.

Існує думка, що гумор не зовсім доречний на фоні трагічних подій в Україні.

Є теми недоречні для гумору. А гумор – доречний завжди. Він розряджає ситуацію.

Багато хто зараз відчуває розчарування, якась хвиля апатії. Як ти з цим справляєшся?

Так завжди після революцій. У 2004-му було точно так само. Я не мав особливих очікувань з цього приводу. Було зрозуміло, що стане погано. Я просто не лізу і займаюсь своєю справою. Знаходжусь у світі, в якому мені приємно бути.