Відтепер ранок на «плюсах» можна буде зустріти у компанії Валентини Хамайко, однієї з ведучих нового «Сніданку» вихідного дняПерші два ефіри позаду. Які Ваші враження? Все пройшло дуже позитивно, одні привітання, після кожної студії нам кричали, які ми молодці, робили мільйон компліментів. Загалом багато емоцій, ніби пережила День народження, народження дитини та Новий рік в один день. У нас не було ніяких казусів в ефірі, все було дуже органічно. Тим більше коли працюєш удвох – тут є можливість вести діалог, підтримати одне одного, є можливість відчути плече, якщо раптом «засвербіло в горлі і хочеться покашляти». Тому хвилювалась менше, але адреналін все одно був, тому що ранкові ефіри, та й взагалі прямі ефіри – це дуже емоційна річ.
Як ви справляєтесь з цими емоціями? Видихнув і пішов. Це як вперше стрибаєш з висоти. Довго стоїш, дивишся, боїшся, а потім розумієш, що вороття немає, тому просто робиш цей перший крок і все.
Ваш колега у кадрі, Олександр Попов, професійний актор без попереднього досвіду роботи в прямому ефірі. Яке у вас склалось враження від перших днів роботи з ним?Дуже-дуже позитивний хлопець. Мені приємно, що він так легко тримається в ефірі. Це було відчутно навіть на перших трактах, тому що у нас є багато моментів, де ми імпровізуємо і маємо відчувати віддачу від партнера. У нас якраз той випадок.
Ви вже працювали у ранковому ефірі на М1? Так, я починала з «Ґутен морген», з музичного каналу. Уже будучи інтерном в університеті, я почала отримувати пропозиції з різних телеканалів.
Тобто не Ви були ініціатором?Ні, не я. Це доля. Я вірю в те, що доля веде кожного з нас і дає нам шанси. Якщо ти хочеш чогось, тобі цей шанс доля колись дасть, а від тебе буде залежати лише скористатися ним, чи ні. Тому що, в принципі, маючи червоний диплом і працюючи, я могла відмовитись від цієї пропозиції і піти шляхом медицини. Але я вирішила, якщо доля дає мені такий шанс, то чому б не скористатись.
Після тривалої перерви Ви знову вирішили повернутись на телебаченняЯ не можу сказати, що вона така тривала. У мене вже був досвід на плюсах у проекті «Справжні лікарі», який тривав 2 сезони. По його завершенні я народила другу дитину. В цей період у мене було багато різних проб, багато записів пілотних програм. Тобто я не сиділа вдома, я була в професії, але воно не було настільки помітно, як, наприклад, коли ти вже виходиш в ефір. А потім, коли я завагітніла третьою дитиною, довелось припинити будь-які проби, тому що я розуміла, троє діток – потрібно хоча б два роки присвятити себе виключно їм, – всіх відправити в школу, садочки, і тільки після цього продовжувати роботу. Так воно і вийшло, я у вересні відправила свою третю дитину, найменшу, в садок, а вже з кінця жовтня була на пробах на плюсах.
Чому знову ранкове шоу? Чим Вас надихає саме такий мазохістський формат?А чому мазохістський? Навпаки, він для мене дуже комфортний. Так, прокидатись потрібно рано. Наприклад, коли я працювала у будні дні на М1, там ефір починався о 7, о 6 треба бути в гримерці, точно в 5 вже треба не спати, а ще краще в 4:30 піднятися, щоб і голос прокинувся, то «Сніданок. Вихідний», він суперкомфортний. Підйом у нас не такий ранній, ми починаємо ефір о 8 годині. Різниця в одну годину відіграє дуже важливу роль.
Як взагалі проходить підготовка? Скільки часу це займає?Для «Солодкої неділі» знімаємо по дві програми одразу, щоб зекономити час. Це лише 6 годин одного буднього дня. Сценарій ми створюємо разом, у п’ятницю намагаємося все пройти, просто обговорюємо – дивимося, які сюжети плануємо подати, які зараз актуальні. Можемо «пройтись» по інтерв’ю з експертами і все. Це займає першу половину дня.
Стосовно Вашої авторської рубрики. Чому і звідки таке захоплення випічкою? Мені у якийсь момент дуже хотілось відкрити пекарню, в тому числі із солодощами. Це була одна з тих підліткових мрій, яка з’явилась у мене, коли я вперше потрапила до Парижу у якості моделі. Там я побачила пекарню, в якій було, напевно, 25-30 видів хліба, а в Україні існували Бородінський, батон і якась паляниця, і тут я стояла в цій неймовірній пекарні, в якій був ДУЖЕ дорогий для мене хліб, але він був такий гарний, що його хотілось спробувати весь. Воно все виглядало так звабливо і естетично, що цей хліб з того часу до мене в підкірку заліз і вже коли я опинилась вдома з дітьми, то дуже багато часу почала присвячувати саме хлібу. Потім я навіть поїхала на майстер-клас по хлібній справі в Британію. Почала гуглити різноманітних пекарів, знайшла Рішара Бертіне, який має пекарню під Лондоном і в ній же проводить майстер-класи, і тоді я подумала: «О, хочу таку мандрівку».
[]
То це була Ваша ідея створити «Солодку неділю»? Так, це абсолютно моя ідея. Хочу на власному прикладі переконати жінок, що сім’ю потрібно привчати до гарного, до традицій. Мої діти, вони так кайфують від того, що я постійно щось випікаю вдома і вони так чекають цього. І я рада, що моє захоплення має своє продовження на телебаченні.
Чого ви очікуєте для себе від цього проекту?Окрім того, що я маю змогу ділитись своїм досвідом з глядачами, це також дає мені можливість віддатися роботі і отримувати насолоду від того, що я теж реалізована, що я розвиваюсь.
Такий формат ранкового шоу вихідного дня уже був на плюсах. Його вирішили реанімувати. Яким ви бачите його потенціал?Сніданок – сімейний, легкий і позитивний. Яка б інформація у нас не була, все одно все іде «на посмішці». До того ж у вихідні ти нікуди не поспішаєш і маєш змогу насолоджуватись прямим ефіром, він навіть по темпу і за подачею набагато спокійніший і м’якший, ніж ефір в будній день. Я переконана, що до нас доєднаються дуже багато людей, тому що саме з нами вони зранку зможуть спланувати свій день. Мені хочеться, щоб Сніданок навчив людей не сидіти вдома біля комп’ютерів, а брати дітей і активно проводити час. Наприклад, кожну суботу ходити в музей. От коли ти була останній раз в музеї?
…От я про це і кажу! І про це потрібно людям розказувати, тому що вони можуть сидіти в своїх роботах, в своїх навчаннях і навіть цього не знати. А зранку подивляться Сніданок, зрозуміють, що життя, воно класне, активне і яскраве і можна сходити на якийсь кураж базар чи фестиваль вуличної їжі. Тому, сподіваюсь, що Сніданок буде допомагати людям розвиватись, постійно відкривати для себе щось нове.
Наостанок, чи є у вас порада для студентів, які прагнуть працювати на телебаченні? Літо – це завжди період стажувань. Потрібно стукатись у всі двері, писати. Плюси дуже відкриті до цього, мають власну школу медіа. Наприклад, мої перші проби на «Сніданок» були в жовтні, активна робота почалася в грудні. Тобто я витратила десь 3-4 місяці перед тим, як зі мною уклали контракт. Я знаю багато людей, які б обламалися вже через 2 тижні. Не треба обламуватися в цьому житті, якщо у тебе є мета, якщо ти хочеш це зробити, потрібно йти до неї, і не боятись будь-якої роботи.