“ Не вірте дослідженням, які говорять, що бути “газетним репортером” - найгірша робота,яку ви можете коли-небудь отримати. Справа в тому, що журналістика до біса весела (більшість часу) - особливо в Україні.”
Кілька слів про себе:Я навчалася на відділенні видавничої справи і редагування в Інституті журналісти КНУ імена Т. Шевченка, до того ж завжди цікавилась новими медіа. Під час навчання на бакалавраті, стала інтерном (стажером) єдиної в Україні англомовної газети “Kyiv Post”. Працюю в сфері політики/війни. Ще вивчаю французьку мову.Чому саме журналістика?Мені завжди подобалось писати, тому я знала, що це те, чим би я хотіла займатись.
І як вам писати англійською? Ще й на такі теми?Писати англійською - неабиякий виклик. Коли розпочався Майдан, а згодом переріс у повноцінну війну на сході країни, стало зрозуміло - ці теми будуть основними, принаймні найближчі кілька років. Це був саме той час, коли ми писали постійно: було більше тем, аніж вільних рук і моніторів.
Я регулярно шукаю інформацію про загиблих українських воїнів і зараз готую інтерактивний таймлайн, за допомогою якого можна відстежити найбільші втрати України. Це емоційно складна, але потрібна робота, адже це найменше, що я можу зробити. Щодо політики, вона, на жаль, дуже тісно сплетена з війною: відстежувати хід реформ (а найчастіше їх відсутність), спілкуватися з депутатами, читати закони і аналізувати їх - все це допомагає краще уявити ту викривлену реальність, у якій ми живемо.
Що варто покращувати в журналістиці і які побажання щодо покращення?Дивитись новини на “Перший.ua”, “ICTV”, “5 канал” – адже вони завжди тримають руку на пульсі новин. Проте, для того, щоб розбиратися у тенденціях - цього недостатньо. Завжди варто йти до першоджерел; читати новини на “NYT”, “Reuters”, “AP” і “Washington Post”. Створювати собі корисні “фіди”, підписуватися на розсилки і знати мови – хто-зна, коли може знадобитися знання шведської, наприклад. Журналістам треба бути підготовленими - це єдине побажання до покращення.
Які тенденції розвитку журналістики в світі?Журналістика стає цілком digital-oriented, зараз намагаються якомога активніше залучати читачів творити контент. Створення мультимедійних і респонсивних платформ. Лонгріди, таймлайни, відео-коуби - це лише маленька частина того, що відбувається зараз із “традиційними” текстами. Журналістика власне перестає бути просто “писанням”, а стає багатоетапним процесом формування контенту, який можна розповсюджувати на різні платформи.
Журналістика стає більш динамічною, а медійник, відповідно - повинен стати майстром на всі руки, тобто і відео за потреби змонтувати, й вміти працювати з інфографікою, знати хоча б найпростішу мову програмування і розумітися на тому, як працюють соціальні мережі та які тексти варто писати для різних платформ. Все частіше люди отримають “вторинні” новини, тобто читають те, що побачили у стрічці своїх друзів на Фейсбуці чи побачили у тренді Твіттера. Як донести читачеві необхідну інформацію так, щоб він чи вона побачили її - це питання постає перед редакторами і журналістами 24/7. Все менше людей переглядають стартові (головні) сторінки новинних сайтів, а тому змінюється також підхід до місця/часу й виду публікацій он-лайн.
Яким повинен бути журналіст?- бути дуже допитливим
- вміти в міру надокучати
- читати постійно, не лише українські, а й зарубіжні видання
- слухати подкасти
- вчити мови
А також вміти швидко набирати текст. Особливо в екстремальних умовах, як-от на Майдані 18-20 лютого, коли доводилося швиденько надсилати в редакцію новини з місця подій, при цьому вчасно тікати від “Беркуту” у важкому бронежилеті й за потреби ще відзнімати коротеньке відео чи робити знімки.
І друге - не пов'язане з першим, вміти контактувати і підтримувати зв'язок з усіма джерелами: ніхто не знає, коли може знадобитися якийсь телефон чи коментар. Часом навіть найдивніші персонажі можуть допомогти у пошуку потрібної людини чи стати саме тією родзинкою статті, якої не вистачало.
З ким з світових лідерів хотіли б поспілкуватись?
З канадським прем'єром Джастіном Трюдо, оскільки він приклад нетипового лідера, який не боїться ламати стереотипи.
Де б хотіли попрацювати ?Мабуть, у Канаді, дуже цікаво побачити зсередини, які теми було б варто порушити там.
Які проблеми стоять перед українською журналістикою?Проблем багато і зараз, у воєнних період, гостро відчувається брак знань власне про війну – експертів недостатньо, терміни треба вивчати на ходу і намагатися зрозуміти чим “Смерч” відрізняється від “Граду” чи “Урагану”. Подекуди не вистачає часу для оцінки ситуації, оскільки писати треба дуже оперативно. Та найголовніша проблема, мабуть, відсутність уніфікованої термінології, якою б послуговувалися медійники, котрі пишуть на теми війни. Досі ми не визначились: АТО чи війна, терористи чи російські найманці - і це лише вершина айсберга. До цього додаються й етичні моменти: як слід писати про смерть військових (не лише українських), цивільних, які фото- чи відео-матеріали поширювати варто, а від яких користі не буде ані читачеві, ані журналісту.
Кого б з журналістів ви могли б поставити в приклад?Цікаво читати Аркадія Бабченко;
пулітцерівську Anne Applebaum - особливо її статті про кримську тематику;
Annabelle Chapman - молода польська журналістка, яка пише про Україну й Польщу для The Economist та інших видань;
а також головного редактора сайту “Vox.com” – Ezra Klein.
Фото з особистої сторінки Олени у Facebook