Ярмарок марнославства
Крістіна Каручек, 3 курс.
або Міс Інститут журналістики – 2016
[i]Щойно на стінах інституту почали майоріти запрошення на Міс ІЖ– 2016, славнозвісний конкурс краси став однією з найпопулярніших тем для обговорення серед студентів. Усі затамували подих в очікуванні, щоб, нарешті, 17 березня о 17:00 у Великій актовій залі переконатись що шкурка вичинки не варта.
[/i]
Із самого ранку почалась біганина. «Цей день був дуже коротким», – потім скаже одна з учасниць. Місця почали займати уже з другої години дня. Поки в актовій залі налаштовували світло, виставляли банери і активно порались із різноманітними дротами, на четвертому поверсі відбувалась магія або, якщо простіше, дівчат фарбували. Були присутні всі необхідні компоненти: професійні стилісти-візажисти, що метушились навколо дівчат, величезна кількість косметики та хвилювання, що нависало над кожною з конкурсанток. Всього до шорт-лісту увійшло 10. Статистика показує, що найбільше немає чим зайнятись дівчатам на третьому курсі, серед яких найактивнішими виявились студентки РЗГ.
Із запізненням на пів години, у залі вимкнули світло і заграв Джон Вілліамс із головною темою до Зоряних війн. Мабуть, у той момент багато хто з хлопців подумав, що це багатообіцяючий момент. І їх сподівання були виправдані, адже одразу після цього конкурсантки вийшли на сцену, демонструючи дефіле у боді. Танцюючі промені від прожекторів продовжували підтримувати ритм, а дівчата що їх крутили, були одним із найвдаліших рішень організаторів. Після «знайомства» з учасницями вийшли ведучі, Ліля Налягака та Богдан Вербицький, які просто-таки зупинили час. З цього моменту перед кожним виступом зі сцени лунали так звані підводки, що мали підбадьорювати глядачів, проте виходило це дуже неоковирно та банально.
Наступним етапом знайомства стали відео-візитки, короткі звертання, у яких конкурсантки повинні були себе представити. Абсолютна темрява, уся увага прикута до білого полотна на стіні. Невеликі за хронометражем, кліпи почали змінювати один одного: від «активної цілеспрямованої дівчини, що любить куховарити та кататися на лижах» до німого кіно із півторахвилинним позуванням та томним поглядом очей. Проте найбільше вразила публіку майбутня переможниця (спойлер!) Катерина Федотенко, чия візитка більше нагадувала вдале резюме із досвідом роботи на телебаченні, участю у різних конкурсах та стажуваннях за кордоном. Після останнього відео, яке зупинилось на пів дороги, зіпсувавши ефектний вихід однієї з дівчат, ми стаємо свідками, мабуть, єдиного запального номеру – спільного танцю під Jessie J, постановником якого була Лєра Подлєсная. Відносна синхронність дівчат та всім відомий хіт склав дуже приємне враження, яке тривало рівно до наступного виходу ведучих.
Далі – творчий конкурс, де учасниці «показували все, на що здатні». Тут, напевно, не завадить монтаж, тому що описувати це і в половину не так важко, як спостерігати за цим. Ведучі – виступ учасниці – згадка про спонсорів – виступ «відомого» співака – ведучі – виступ учасниці і т . д. по колу. Тим не менш номери дівчат супроводжувались емоційною реакцією публіки, і чим далі ряд – тим голосніше кричали. Мабуть, тут пояснювати не потрібно. Зал поділився на групи підтримки: найпалкіші «Ультраси» були у Катерини Федотенко та Антоніни Карташевої. Остання стала віце-міс ІЖ. Творчий конкурс Тоні – це авторський вірш, який вона зачитала в оточені солдат на сцені. Інтимно-громадянська лірика розчулила зал, змусивши ледь не половину з глядачів підвестись і вшанувати солдатів, що зараз перебувають в зоні АТО. Після концерту можна буде почути, що це «нечесно і спекулятивно», проте у той момент, коли лунало «Я тебе любила, начебто» слухали і переживали всі. Фідбєк у публіки викликала і пісня Каті – «Every time you touch me»: «Під час виконання весь зал увімкнув ліхтарики на телефонах і це всіх об’єднало і створило неймовірну атмосферу: з одного боку Катя з такою ніжною піснею, з іншого зал – відбувся обмін енергією і це, звичайно, справило фантастичне враження», – відгукується одна зі студенток. Закривала творчий конкурс Василіса Брагаренко зі своїм «білим» тверком. Тут, власне, додати нічого.
Глядачі втомлені, дійство затягнулось, а попереду ще два дефіле: у платтях від дизайнера та вечірніх сукнях, у яких дівчата залишаться до кінця конкурсу. Не зважаючи на хронометраж та динаміку вечора, знайшлися й ті, хто був задоволений концертом. Марія Коцар, представник тієї невеличкої групки людей, поділилась своїми враженнями:
[
[/i]
«На десерт» організатори залишили інтелектуальний конкурс, що складався із заздалегідь підготовленого запитання про Зелений інститут та змодельованої ситуації, вихід із якої учасниці мали знайти. Розгубленість та відсутність впевненості у голосах учасниць можна було пояснити і тим, що гіпотетичні ситуації, які були їм запропоновані, навряд чи вписуються в рамки інтелектуального конкурсу.
Як виявилось, досвід організації концерту такого масштабу у Даші Нєфьодової був вперше. Найважчим виявився процес репетицій, який ускладнювала кількість дівчат. Не зважаючи на те, що підготовка тривала близько місяця, нерівності все-одно були присутні. За словами Даші, був проведений розбір польотів і надалі організатори не допускатимуть тих самих помилок.
Тим не менше, повертаємось до зали. Вже майже 9 і глядачі починають ворушитись у нетерпінні (до речі половина журі, себто Василій Бондарчук, Роман Грищук та, певно, не тільки вони, пішли задовго до закінчення конкурсу). Враженнями невдоволеного глядача поділився Ярослав Зубченко:
Нарешті на сцену виходять спонсори і оголошують переможців у власних номінаціях. Всі задоволені, всі стрибають від щастя, адже ніхто з конкурсанток не залишився позбавленим уваги та подарунку. І нарешті ми чуємо ім’я переможниці. На сцені натовп, всі вітають Міс ІЖ, одягають заповітну діадему, яка неслухняно продовжує спадати з густих локонів переможниці. У кінці вона скаже, що вдячна всім глядачам за атмосферу, подякує організаторам, друзям і, звичайно, своїм батькам, «яких я дуже люблю і які підтримують мене впродовж усього мого життя».
[i]Щойно на стінах інституту почали майоріти запрошення на Міс ІЖ– 2016, славнозвісний конкурс краси став однією з найпопулярніших тем для обговорення серед студентів. Усі затамували подих в очікуванні, щоб, нарешті, 17 березня о 17:00 у Великій актовій залі переконатись що шкурка вичинки не варта.
[/i]
Із самого ранку почалась біганина. «Цей день був дуже коротким», – потім скаже одна з учасниць. Місця почали займати уже з другої години дня. Поки в актовій залі налаштовували світло, виставляли банери і активно порались із різноманітними дротами, на четвертому поверсі відбувалась магія або, якщо простіше, дівчат фарбували. Були присутні всі необхідні компоненти: професійні стилісти-візажисти, що метушились навколо дівчат, величезна кількість косметики та хвилювання, що нависало над кожною з конкурсанток. Всього до шорт-лісту увійшло 10. Статистика показує, що найбільше немає чим зайнятись дівчатам на третьому курсі, серед яких найактивнішими виявились студентки РЗГ.
Із запізненням на пів години, у залі вимкнули світло і заграв Джон Вілліамс із головною темою до Зоряних війн. Мабуть, у той момент багато хто з хлопців подумав, що це багатообіцяючий момент. І їх сподівання були виправдані, адже одразу після цього конкурсантки вийшли на сцену, демонструючи дефіле у боді. Танцюючі промені від прожекторів продовжували підтримувати ритм, а дівчата що їх крутили, були одним із найвдаліших рішень організаторів. Після «знайомства» з учасницями вийшли ведучі, Ліля Налягака та Богдан Вербицький, які просто-таки зупинили час. З цього моменту перед кожним виступом зі сцени лунали так звані підводки, що мали підбадьорювати глядачів, проте виходило це дуже неоковирно та банально.
Наступним етапом знайомства стали відео-візитки, короткі звертання, у яких конкурсантки повинні були себе представити. Абсолютна темрява, уся увага прикута до білого полотна на стіні. Невеликі за хронометражем, кліпи почали змінювати один одного: від «активної цілеспрямованої дівчини, що любить куховарити та кататися на лижах» до німого кіно із півторахвилинним позуванням та томним поглядом очей. Проте найбільше вразила публіку майбутня переможниця (спойлер!) Катерина Федотенко, чия візитка більше нагадувала вдале резюме із досвідом роботи на телебаченні, участю у різних конкурсах та стажуваннях за кордоном. Після останнього відео, яке зупинилось на пів дороги, зіпсувавши ефектний вихід однієї з дівчат, ми стаємо свідками, мабуть, єдиного запального номеру – спільного танцю під Jessie J, постановником якого була Лєра Подлєсная. Відносна синхронність дівчат та всім відомий хіт склав дуже приємне враження, яке тривало рівно до наступного виходу ведучих.
Далі – творчий конкурс, де учасниці «показували все, на що здатні». Тут, напевно, не завадить монтаж, тому що описувати це і в половину не так важко, як спостерігати за цим. Ведучі – виступ учасниці – згадка про спонсорів – виступ «відомого» співака – ведучі – виступ учасниці і т . д. по колу. Тим не менш номери дівчат супроводжувались емоційною реакцією публіки, і чим далі ряд – тим голосніше кричали. Мабуть, тут пояснювати не потрібно. Зал поділився на групи підтримки: найпалкіші «Ультраси» були у Катерини Федотенко та Антоніни Карташевої. Остання стала віце-міс ІЖ. Творчий конкурс Тоні – це авторський вірш, який вона зачитала в оточені солдат на сцені. Інтимно-громадянська лірика розчулила зал, змусивши ледь не половину з глядачів підвестись і вшанувати солдатів, що зараз перебувають в зоні АТО. Після концерту можна буде почути, що це «нечесно і спекулятивно», проте у той момент, коли лунало «Я тебе любила, начебто» слухали і переживали всі. Фідбєк у публіки викликала і пісня Каті – «Every time you touch me»: «Під час виконання весь зал увімкнув ліхтарики на телефонах і це всіх об’єднало і створило неймовірну атмосферу: з одного боку Катя з такою ніжною піснею, з іншого зал – відбувся обмін енергією і це, звичайно, справило фантастичне враження», – відгукується одна зі студенток. Закривала творчий конкурс Василіса Брагаренко зі своїм «білим» тверком. Тут, власне, додати нічого.
Глядачі втомлені, дійство затягнулось, а попереду ще два дефіле: у платтях від дизайнера та вечірніх сукнях, у яких дівчата залишаться до кінця конкурсу. Не зважаючи на хронометраж та динаміку вечора, знайшлися й ті, хто був задоволений концертом. Марія Коцар, представник тієї невеличкої групки людей, поділилась своїми враженнями:
[
i] «Концерт мені дуже сподобався! По-перше, він був «живий», все було дуже природньо. Так, не обійшлось без деяких нюансів та помилок, проте, я впевнена, що ніхто не звернув на них уваги. Було помітно, що організація вдала: і звук, і світло, – все чудово! Мене також потішило, що всі учасниці отримали подарунки від партнерів. Загалом, концерт пройшов із позитивною та драйвовою енергією, зал був дуже активним. Ми з дівчатами, ті, хто вболівали за Катю, тримали в руках плакат і кричали її ім’я впродовж всього часу. Дуже вболівали за неї!»
[/i]
«На десерт» організатори залишили інтелектуальний конкурс, що складався із заздалегідь підготовленого запитання про Зелений інститут та змодельованої ситуації, вихід із якої учасниці мали знайти. Розгубленість та відсутність впевненості у голосах учасниць можна було пояснити і тим, що гіпотетичні ситуації, які були їм запропоновані, навряд чи вписуються в рамки інтелектуального конкурсу.
Як виявилось, досвід організації концерту такого масштабу у Даші Нєфьодової був вперше. Найважчим виявився процес репетицій, який ускладнювала кількість дівчат. Не зважаючи на те, що підготовка тривала близько місяця, нерівності все-одно були присутні. За словами Даші, був проведений розбір польотів і надалі організатори не допускатимуть тих самих помилок.
Тим не менше, повертаємось до зали. Вже майже 9 і глядачі починають ворушитись у нетерпінні (до речі половина журі, себто Василій Бондарчук, Роман Грищук та, певно, не тільки вони, пішли задовго до закінчення конкурсу). Враженнями невдоволеного глядача поділився Ярослав Зубченко:
[i] «Критикувати «Міс ІЖ», майже, не спортивно. Це «дійство», наче твоя молодша сестра, що нафарбувалася маминою помадою, взяла пульт від телевізора й виконує хіти Крістіни Агілери, – для всіх очевидно, що дитина просто балується. От тільки організатори «Міс ІЖ», здається, роблять це серйозно. Ведучі, які губляться, коли події відбуваються не за сценарієм, і перекидаються фразами «ну, скажи щось», - check. Учасниці, що не розуміють, коли сміються з ними, а коли над ними, – check. Музичні номери під фонограму, записану на диктофон вдома, - check. Номінації для переможених, що ображають їх більше за програш, - check. Конкурсна програма, яку писали автори «сотні кращих анекдотів», а замовляли, здається, батьки однієї конкретної учасниці, - check. Чи було від цього всього весело глядачам? Звісно, адже навіть люди з від’ємним почуттям гумору знайшли про що пожартувати, дивлячись на це гріхопадіння Інституту журналістики».
[/i]
[/i]
Нарешті на сцену виходять спонсори і оголошують переможців у власних номінаціях. Всі задоволені, всі стрибають від щастя, адже ніхто з конкурсанток не залишився позбавленим уваги та подарунку. І нарешті ми чуємо ім’я переможниці. На сцені натовп, всі вітають Міс ІЖ, одягають заповітну діадему, яка неслухняно продовжує спадати з густих локонів переможниці. У кінці вона скаже, що вдячна всім глядачам за атмосферу, подякує організаторам, друзям і, звичайно, своїм батькам, «яких я дуже люблю і які підтримують мене впродовж усього мого життя».
Схожі новини
- Синхронні підтягування серед студентів
- УВАГА! 25 травня другий етап передзахисту + зразки оформлення.
- Гітарний вечір в Планеті КНУ
- П'ятилисник дружби
- Ексклюзив: всі секрети конкурсу від Міс Інституту журналістики
- Брюнетки vs білявки: обережно, буде гаряче!
- Що ти хочеш, обирай
- «Ти велична актриса»
- «КІМНАТА КІНОКАТА» де про ката жодного слова
- "Що" і "як" говорять про сесію студенти Інституту журналістики. Відео.
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61
mail: [email protected]