Авторизація на сайті

мапа сайту

Кафедра периодической прессы - институт журналистики

Головна / Спецтема / Як домашній улюбленець мені в житті допомагав - "Спецтема: Заведіть домашню тварину".

Як домашній улюбленець мені в житті допомагав - "Спецтема: Заведіть домашню тварину".

Анастасія Мозгова, 4 курс, ВСР

Кожному з нас доводиться стикатися з великою кількістю людей у своєму житті. Одиниці з цього натовпу стають нашими близькими друзями, але перед тим, зазвичай, проходять перевірку «на вошивість». Цей процес завжди різний, і ніколи не можна передбачити, яка саме ситуація змусить людину показати її справжнє обличчя. Як не дивно, але в моєму житті роль лакмусового папірця для лицемірів та потенційних зрадників були і залишаються домашні тварини.

Так, наприклад, ще в дитинстві я почала активно звертати увагу на те, як моя кішка реагувала на тих чи інших гостей. Вірте чи ні, але ті, до яких вона не проявляла жодної приязні, рано чи пізно таки виявлялися не найкращим моїм вибором для близького контакту.

Звичайно, можна сказати, що не кішка натяками намагалася мені пояснити щось в цьому житті, а скоріше я сама знайшла досить дивний зв'язок між цілковито посередніми подіями, але роки йдуть і ситуації, які доводять інакше, продовжують відбуватися.

Найяскравішим для мене прикладом стала неабияка історія з моєю, як я вважала досить довгий час, близькою подругою. Ми разом переїхали до Києва, вступивши в університет, підтримували одна одну перший рік, насолоджувалися студентським життям і розважалися як могли. Здавалося, що ми справжні друзі, і можемо покластися одна на одну в будь-якій ситуації. На другому курсі ми навіть почали жити разом та завели собі кішку, про яку обидві мріяли.

І раптом стара і трохи банальна фраза «Бійтесь своїх бажань – вони здійснюються» стала моєю реальністю. Смішно, але я одночасно втратила і кішку і подругу, бо виявилося, що друга побудувала своє життя цілковито навколо першої, забувши про все те, що було до неї (в тому числі, і про мене). Яким чином? А ось так:

- Пішли в кіно ввечері.
- Ні, ти що, мені кішечку годувати. Вона ж голодна буде!
- …..

І сміх і гріх, але далі гірше. Через декілька місяців мені довелося переїхати з особистих причин, і виявилося, що моя подруга не може відвідувати мене та залишатися на ніч, бо «кішці буде самотньо протягом такої кількості годин вдома наодинці». Навіть зараз мені ці слова більше нагадують дурний жарт, аніж обдуману фразу дорослої людини.

Як можна було догадатися, через деякий час наше спілкування було зведено до мінімуму через неможливість якісно підтримувати зв’язок. У виборі між людиною та кішкою моя екс-подруга обрала друге, хоча звісно потреби обирати не було. Вона просто вирішила, що тваринка їй важливіша за дружбу і забула про мене. Можливо, це все звучить трагікомічно, але мені ця ситуація довела, що я для цієї людини не тільки не була на першому місці, а й була настільки позаду, що не могла конкурувати із кішкою. Що ж тут вже говорити про можливі труднощі серйозних масштабів? Чи можна довіряти і довірятися такій людині? Не думаю. От я і розірвала будь-які контакти із тим, с ким планувала дружити все життя. «Хочеш насмішити бога – заплануй щось», - ще одна стара і дещо банальна фраза, оспорювати яку буває неможливо.

Отже, мінус подруга і мінус кішка в моєму житті. Що ж тут доброго? Все! Я вірю в те, що ніколи не можна шкодувати про свої рішення та дії, і в те, що на все є свої причини. Варто лише зачекати. (Ну не можу я сьогодні без банальностей, а, може, мені вже час зрозуміти, що старе і мудре не одне й те саме, що і банальне?). Завдяки цій ситуації я знову почала звертати увагу на людей, з якими регулярно стикалася в університеті, де і знайшла іншу подругу. В нас з нею більше спільних тем та інтересів, і ми не просто проводим разом час, розважаючись,а сприяємо постійному розвитку одна одної. Більше того, через неї я зустріла своє кохання, знайомство з яким, до речі, відбувалося у компанії найчарівнішого кота в світі, який з тих пір є постійним героєм мого Instagram (друга моя слабкість після типових фраз).

Хотілося б мені будь-що змінити в цій історії? В жодному разі. Тепер поруч зі мною подруга, яка прийде на допомогу, коли це буде мені потрібно, а також хлопець, який робить мене щасливою щодня. І так, його кіт, до якого я регулярно заходжу в гості. І кожен раз він від мене не відходить ні на хвилину, всюди слідує за мною та не втрачає можливість потертися о будь-яку доступну йому частину мого тіла. Безперечно в наших із коханим планах є заведення свого домашнього улюбленця, чи навіть декількох, бо нема справжнього затишку в домі без м’якого створіння.

Тож як би це все підсумувати? Життя – це вчитель із дуже нетиповим підходом до проведення «уроків». Тварини ж – це подарунки долі, які без слів відкривають невідомі нам раніше аспекти буття, додають тепло до нашого нелегкого людського існування, допомагають нам стати краще, навчають нас любові та піклуванню про когось, нагадують нам про те, що варто час від часу зупинятися, ігноруючи постійну метушню навколо, та насолоджуватися маленькими радощами, з яких і складається наше неідеальне, але таке чудове унікальне життя.

Як домашній улюбленець мені в житті допомагав - "Спецтема: Заведіть домашню тварину".

Оцініть написане