Він просто чекає на тебе - "Спецтема: Заведіть домашню тварину".
Юрінова Ірина, 4 курс, ВСР
Коли у країні війна і за спиною гримлять вибухи. Коли, прокинувшись вранці, думаєш тільки про те, чи живий. Коли втрачаєш все – товаришів і грунт під ногами, з тобою поруч він. Мовчазний і вірний. Товариш. Без зайвих слів.
На передовій їх було двоє. Точніше багато, але вони – окремо. Чотирилапий «укр» Ларрі і його господар Станіслав. Трирічна німецька вівчарка потроху звикала до воєнних буднів і солдатської їжі. Він рятував життя, «сигналізуючи» про наближення ворога або про міни, що лежали на шляху. Ховався в окопах і не змикав очей ночами, коли господар не повертався із завдань. «Розумний малий», – казали про нього. «Ще б пак», – говорив господар, навчаючи Ларрі носити берци.
Коли на передовій починалось пекло, він «пірнав» в окопи разом з бійцями, коли стихало – плівся стомлено в укриття. Його чекали прості солдатські ласощі – консерви з хлібом, та і тут – без скарг. Одного разу Ларрі зник – його шукали, але потім махнули рукою, подумавши – не витримав війни. Повернувся через день – і з гучним гавкотом привів бійців до пораненого. Той лежав у полі. Після бою. Один. Його не помітили, бо зачаївся в траві. Подалі від ворога.
Так Ларрі став справжнім героєм. Та лихо прийшло, звідки не чекали. Коли по позиціям АТО ворог почав палити з «Градів», «укра» поранили. Лишити з собою бойового товариша Станіслав не міг: і вівчарку забрали до міста. Тепер Ларрі шукає господаря, бо його товаришеві місце на війні, в ротацію не відпустили.
У нього розумні очі і не по-собачи серйозний вигляд. І він тепер інакший, аніж був. Але йому так потрібний господар. І він, напевне, чекає на тебе. А ще у притулку до нього засусідились доберман Кузя і дворняга Тузик. Отака от шведська сім’я без третіх зайвих. Потрібні друзі – телефонуй!
Схожі новини