Із зимою приходить порожнеча - "СПЕЦТЕМА: ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ"

Лілія Савко, 3 курс.

А чи задумувались ви коли-небудь про те, чого варте життя безпритульного собаки?

Насправді нічого. Для пересічної людини. Але давайте подумаємо про її 10 щенят, що мирно чекають на матусю у підвалі багатоповерхового будинку, поки та серед кучугур снігу шукає хоча б крихту чогось їстівного…

Нещодавно мені трапилась така новина: «Мерайя Кері витратила близько 200 тисяч доларів на організацію відпочинку своїх собак, повідомляє InTouch.

175 тисяч пішли на оплату чартерного рейсу з США до Великобританії, ще 25 тисяч коштувало розміщення у фешенебельному готелі для собак The Paw Seasons в Брістолі. На прохання співачки і відповідно до складеного нею меню кухарі готували для собак ексклюзивні страви (в тому числі, органічні стейки). Також собаки пройшли сеанс спа: грумінг(модельна стрижка, підрізання кігтів), масаж та чистка шерсті. Нагадаємо, в середньому співачка витрачає 100 тисяч доларів на рік на життя собак.», - так живеться «обраним». Це повідомлення розворушило деякі спогади в моїй пам’яті.

Блукаючий вулицями

За останні два дні у Києві різко похолоднішало. Але це трапилось зі мною ще до того. У веселому настрої ми вирішили вийти прогулятись затишними вечірніми вуличками Києва. Варто нам було сісти на лавочку у одному із двориків, як у нас зав’язалась неабияка експресивна бесіда із характерними промовистими репліками . Тут до нас просто підійшов руденький песик, сів поруч і почав просто вслухатися у цікаву дискусію. Я не знаю, що саме так привернуло увагу нашого нового знайомого пухнастика: чи то гучність розмови чи тема☺. Можливо, це дивно прозвучить, але і справді собака із виглядом особливої зацікавленості просто переводив погляд від мене до моєї подруги і, ніби слухаючи, просто сидів і мовчав. Аж раптом тихе нічне повітря сколихнули кроки перехожого незнайомця. Собака різко схопився, і , відчуваючи небезпеку, що чатує на дівчат у темну ніч на кожному кроці, підбіг до незнайомця із жахаючим гавкотом, чим страшенно налякав чоловіка і нас самих. Перехожий жорстоко вилаяв «охоронця» і прискоривши ходу, розчинився на тлі маленьких вуличок. Так дивно, собака знав нас усього якихось 5 хвилин, а вже був готовий пожертвувати життям заради нас. Для мене очі «блукаючих світом» собак завжди виглядали особливо. У них помітна неймовірна сила духу та безпорадність в той же час, це призводить часом до сліз та істерики.

Я назвала його Барсик. Так- от сотні тисяч домашніх чау- чау, бульдогів, «йоркширів» та інших чистокровних красенів не варті одного життя такого рудого, брудного, висохлого Барсика, що пережив за своє життя десятки знущань людей, декілька смертей своїх дітей, спроби отруєння, тижні голоду та спраги. А найкраще, що він бачив за життя - це дні, проведені на холодних вулицях Києва, під лавочкою в парку, на вокзалі, де будь-хто може штовхнути його задля розваги, та години нікчемного існування у сирому підвалі із запахом прогнилого дерева. Якщо б якомусь алкоголіку прийшло на думку продати такого Барсика заради чергової чарки на ринку домашніх улюбленців , то такий «торговець» не виручив би ані копійки за нього. Потім, розчарувавшись, він би пхнув пухнастого ногою в сказав : «Ти нічого не вартий. Нащо ти тоді живеш?». Після чого «підкорювач вулиць» знову залишився на самоті уже на крижаній вулиці Києва. Як швидко загорівся вогник у його серці і як швидко його змусили згаснути люди…

Купивши в магазині сосисок для малого, я вибігла з найближчого цілодобового АТБ та підкликала песика до себе. Радо завилявши хвостиком, Барсик підбіг і почав вдивлятися мені в очі, ніби запитуючи : «Тобі можна довіряти?» . Одну за одною я почала згодовувати сосиски охоронцю. Знаю, що не можна давати таку слабину в першу чергу для самої тварини(та й для себе), але на моє серце несподівано накотилась щира хвиля ніжності. Я почала приголублювати песика, він горнувся до мене, як маленький цуцик до мами. У очах тварини я помітила надзвичайну потребу у ласці , сльози поневолі потекли рікою. Ми просиділи із моїм новим другом ще десь із пів години на вулиці.

Вночі я спала дуже погано, адже згадувала песика, що проводив нас аж до під’їзду будинку, відважно захищаючи від всіх прохожих повз. Я згадала той факт, що знедоленим собакам у будь - яку пору року набагато важливіший ковток чистої води, аніж сама їжа. Адже уявіть собі, де знайти такому Барсику хоча б краплину води, коли погода не радує нас дощами чи снігом. Через спрагу помирає велика частка таких тварин. Всю ніч я просто картала себе таку нездогадливість. Зранку прокинувшись, швидко накинула на себе що завгодно, і побігла до того ж самого АТБ із надією знову побачити такі знайомі перелякані очі. Але його там не було…

Надворі почався сильний снігопад: на Київ тихо опустилась зима.

Із зимою приходить порожнеча - "СПЕЦТЕМА: ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ"

Оцініть написане