Рабовласницький постмодерн - "СПЕЦТЕМА: ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ"

Дар’я Сидоренко, 2 курс.

Від історичного рабовласництва до сучасного

У наш час усе має свою ціну. Люди звикли отримувати усе, що нам треба для життя в обмін на купюру певного номіналу. Одного разу батько загадав своєму синові стару, як світ, загадку: «Чого не можна купити ні за які гроші ?». Відповідь була очевидною, проте не для хлопчика. Він так і не зміг відповісти. Здивований та засмучений батько спитав: «Невже ти не знав, що правильна відповідь здоров’я?» . На що син відповів: «Хіба ми не можемо купити здоров’я. А як же ліки? Купуючи їх, ми купуємо здоров’я » . «Тоді ти міг би відповісти щастя», - зазначив чоловік. «Я був би щасливий побачити Діснейленд. Хіба я не можу купити квиток за гроші?». Виходить, що усе має свою ціну, навіть людське життя. Питання лише : «Яку?».

Історія знала безліч випадків, коли людина ставала товаром, а пізніше власністю собі подібних. Сьогодні США відома як «зразок демократії». Проте кілька століть тому ця держава мала славу рабовласницької. Першого чорношкірого невільника завезли до Америки у 1619 році. До 1860 року мати раба стало справжнім «трендом». Кожна третя родина мала невільника, з яким можна було робити все що завгодно, і який готовий був виконати будь-яку забаганку. Майже п’ята частина населення Штатів були рабами.

«Мені тоді було всього 12 років. Я ніколи в житті не бачив білих людей. Коли я підійшов подивитися на них поближче, мене викрали. Американці запрошували наївних африканців покататися на човні, а потім заштовхували до трюмів та вивозили в США. Слабких і хворих викидали за борт», - розповідає Чарльз Сміт, один з останніх живих рабів в США. Зараз йому приблизно 134 роки.

Ціни на рабів були різні. Наприклад у 1860 році у штаті Джорджія можна було придбати слухняного раба за 1800$. Хоча за двадцять років до цього задоволення обійшлося б дешевше, у 700$ (за даними кандидата економічних наук Ю.В. Латова ).

Рабовласницький устрій міцно вкорінився в американському суспільстві. За однією з версій знак долара «$» походить від s – подібних кайданів , що фіксувалися за допомогою гвіздка. Раніше «$» був одиницею вимірювання, якою послуговувалися работорговці, записуючи в журнали кількість рабів.

Одне століття змінювало інше, а негри так і лишалися товаром. Аж доки у 1862 році по всіх штатах не розлетілося: «Соціальна та політична рівність!». Ці слова злетіли з вуст визволителя рабів, національного героя американського народу, 16 президента Авраама Лінкольна на прізвисько «Чесний Ейб».

Слово «рабство» у сьогоденні звучить майже як історизм. А заява про те, що зараз хтось тримає вдома невільника, що виконує будь-які накази, викликає недовіру та глузливу посмішку.

На справді ж рабство у 21 столітті цілком реальне. Окрім того його рівень щороку зростає. Нещодавно «Walk Free Foundation» (Австралійська організація) на своєму сайті оприлюднила The 2014 Global Slavery Index (Глобальний показник рабства за 2014 рік). У списку представлені 167 країн світу. В основі рейтингу – відсоток від населення країни, який відносять до жертв сучасного рабства. У поняття «сучасного рабства», за версією «Walk Free Foundation», входить торгівля людьми, примусова праця, примусове відпрацювання боргів, примусовий шлюб, а також продаж і експлуатація дітей. До першої п’ятірки увійшли: Мавританія (4 %), Узбекистан (3, 97%), Гаїті (2,3%), Катар(1,35%) та Індія (1,14%). Загальна ж кількість жертв сучасного рабства сягає 35,8 млн. чоловік по всьому світу.

Один з жахливих випадків рабовласництва 21 століття сколихнув Російську Федерацію кілька років тому. Чоловік просто на вулиці викрадав людей та, закривши їх на своєму заміському підприємстві, змушував працювати цілими днями. Він систематично бив їх та погрожував розправою у випадку відмови від роботи. На щастя, правоохоронцям вдалося його затримати. На перший погляд життя постраждалих людей жорстокий чоловік придбав фактично безкоштовно. Хоча насправді це коштувало йому від 2 до 8 років власного життя.

Не менш жахливий випадок стався в Україні. До молодого чоловіка з фізичною вадою, що жебракував на вулицях Дніпродзержинська, підійшла жінка та запропонувала хорошу роботу. Він швидко погодився. Суть його роботи полягала у тому, що відтепер він жебракував для неї. Вона хотіла вивезти молодика за кордон, щоб начебто передати під керівництво свого брата. Назад інваліда вже ніхто не пустив би. В усіх «новоприбулих» відбирали паспорт, протези (якщо були), видавали інвалідний візок та виганяли на вулиці працювати. Тих, хто приносив малий прибуток жорстоко били, могли навмисно ще більше нівечити. Так чинили, в основному, з безпритульними дітьми, аби вони викликали у перехожих більше жалю та співчуття. Нерозумному юнакові пощастило. Зловмисницю заарештували до того, як вона переправила його через кордон. Пізніше з’ясувалося, що жінка отримувала по 500$ за кожного безхатька.

Людське життя наче продається на ринку. Кожен його купує за ціною, яку вторгував. Чиєсь життя коштує дорожче, чиєсь дешевше. Але така цінова політика може призвести до знецінення товару в майбутньому.

Всі матеріали на тему "Вартість життя"

Рабовласницький постмодерн - "СПЕЦТЕМА: ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ"

Оцініть написане