Неочікуване підвищення

Кожен, хто працює, мріє про підвищення. Це нормальне бажання усіх адекватних людей, які не хочуть киснути у застійному стані. Більша зарплата, авторитет, підлеглі, які будуть виконувати будь-яку твою забаганку, варто лише рукою махнути. Але з іншого боку – більше обов’язків, більше відповідальності, більше мороки. А, якщо ти ще й журналіст на радіо, який тихо й мирно працював звичайним новинним кореспондентом і раптово став редактором відділу новин, то запасися валеріаною та звикай пити ромашковий чай перед сном.

Олена працювала політологом у штаті однієї столичної радіостанції. Вона любила свою роботу і із задоволенням розповідала слухачам про мистецтво управління наших київських володарів. «Сьогодні мер Києва приміряв на себе поліцейську форму», «Ляшко їв землю за трибуною у Верховній Раді», «Сергій Думчев – від приматів до мера, або кияни, голосуйте за себе» - чого тільки не доводилося читати дівчині, щоб знайти дійсно інформативні повідомлення.

І раптом – звільняється керівник відділу новин. Вакантне місце автоматично займає Олена, адже саме вона виконувала обов’язки попередньої керівниці, поки та ніжилася на сонечку під час відпустки. Кар’єрний ріст – це чудово, - скажете ви. Радійниця зізнається, що перші кілька днів також так думала. Проте ейфорія зійшла, як туман, пригрітий сонцем.

Замість менеджменту, яким повинен в ідеалі займатися керівник відділу, дівчина продовжує виконувати всю рядову роботу. Довелося розширювати кругозір і виходити за межі політичного коментування. Дзвонить кореспондент з події – новину записує Олена, ведучому потрібна підводка – пише Олена, бо вона краще знає що-де-коли. Треба у випуск подати аудіодоріжку – як ви думаєте хто її чистить та ріже? Є ще одне дуже цікаве, але вже колективне завдання. По четвергам усім відділом розбирають з телевізора засідання Київради. А там каша ще та. Поки розберешся хто що сказав по суті, то може дах поїхати, а за вікном настати глибока ніч.

І хай у вас не виникає відчуття, що у редакції працює лише одна Олена. Ведучі більше свого робити не встигають. До того ж денний ведучий Тарас нещодавно звільнився, адже знайшов краще місце. Кореспондент Наталія працює лише до обіду, тому що вона студентка і навчається у другу зміну. Світлана з’являється лише три дні на тиждень, бо поєднує роботу на радіо з писанням статей у газеті. І лише одна дівчина – Поліна – працює повний робочий день. Тобто виходить половинка, половинка і ціле. Ще й варто сказати, що люди понад свою ставку працювати не хочуть. От і виходить – працівників мало, а роботи як крапель у морі. Тому все «зайве» лягає на плечі керівника відділу (якій за це навіть не доплачують).

«І це ще ми не згадали про план на наступний тиждень» - на обличчі нашої співбесідниці з’являється змучена усмішка. Суть цього плану полягає ось в чому: будується приблизний розклад на робочі дні майбутньої п’ятиднівки, і кожен отримує завдання відповідно до запланованих подій. А буває і цілковитий «голяк» - тобто нічого важливого і цікавого не відбувається взагалі. В такому разі весь відділ – керівник, двоє ведучих та три кореспонденти – сідають за круглий стіл і починають дружно гадати і вигадувати, чим би закрити дірки в ефірі.

«Скажу вам чесно, що думати про підвищення набагато приємніше, ніж його відпрацьовувати. Постійна перевтома. Незадоволення, яке зриваєш на рідних. Гризешся з колегами, через що тебе поза очі називають злим стервом. Звикаєш засинати всюди, де є нагода. Можливо, я просто не була готова до такого повороту долі. Але з іншого боку хіба до такого можна приготуватися?» - зітхає Олена.

Ось воно – життя володарів пера та диктофону в усій красі. Поглянеш на цю милу дівчину і думаєш: яке ж щастя звалилося на її тендітні плечі. Режим нервового нон-стопу 24 години на добу сім днів на тиждень. Не дарма ж професія журналіста входить до списку найбільш стресових…

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Шлях завдовжки у 15 років
• На афіші - вила. На календарі 13 число: час парламентської журналістики з Анастасією Асєєвою
• Ходити – значить жити. Репортаж.
• Ті, що не уявляють себе без дороги
• Світла редакція
• УКРАЇНСЬКА МОДА: POOR BUT COOL. Інтерв'ю.
• О ЧЁМ ОНИ МОЛЧАТ?
• Прямує за маршрутом №17
• «Таксист – це як лікар, що лікує людей». Інтерв'ю.
• Анна Кисель: «В моїй команді тільки перфекціоністи». Інтерв'ю.